Наш народ завжди зустрічав весну піснями та жартами. У Волноваському районі навіть були свої особливі традиції. Про народні обряди, Масницю та Колодія для Волноваха.City розповіла краєзнавиця та керівниця народного фольклористичного пошуково-дослідницького гурту “Заграйярочка”, Ірина Крюченко:
“Зустрічати весну в нашому краї починали зі Стрітення. Люди споглядали за природою, народними прикметами та вірили, що в цей день весна з зимою зустрічається. Я запитувала у старожилів, як вони уявляють весну та зиму та ось що мені відповіла одна бабусенька: “Весна — це молода дівчина зі стрічками у волоссі, у віночку (Описує українську красуню). А Зима — то стара бабця, вся в дірках.” Я запитала в неї — чого ж вона стара, якщо вона біленька і гарненька? На що мені відповіли: ”Ну яка ж вона гарненька, ну вона ж вже пройшла. На Стрітення — це вже стара беззуба бабка, їй вже вмирати пора. А молода дівчина прийшла на зміну”.
Потім починається Масляна. Але раніше наші люди так це свято не називали. У нас була Масниця (Колодій). На Масницю цілий тиждень усі з прощенням один до одного зверталися. А в Прощену неділю, перед Початком Великого посту, усі до церкви йшли. І старожили кажуть, що нашою основною стравою були не млинці, хоча їх також готували, а вареники з сиром.
В діжечки збирали молочко, робили сир, масло. Підготовка до свята займала тижні. Зберігали продукти на горищі (бо зима, на вулиці ще холодно), або у підвалі (у кого він був хорошим).
Спеціально на Масницю готували традиційні страви. Серед них популярною стравою був запечений сир: топлене молоко ставили в піч, готували сир, поливали маслом та різали на шматочки. Також випікали млинці на гречаній муці.
В кого з бабусь я не запитувала, у кожному селі знають традиційний обряд “в'язання колодки”, який люди проводили упродовж останнього тижня перед початком Великого посту. Колодку носили від будинку до будинку. Кожен день тижня мав свої “іменні наклички” та традиції:
- В понеділок “колодка народилася”
Колодій — це сонце, яке підіймається, народжується, а потім помирає на зиму. Тому за цей тиждень люди показували цей шлях сонця. Розпочинали тиждень з того, що набирали гостинців, брали горілку та своїми компаніями йшли до куми на День Народження колодки. Кума кумедно напихувала собі під одяг подушок та імітувала вагітність. Далі під сміх гостей та галаси: “Ой Колодка народжується! Тужся, тужся..”, - кричала, немов би, народжувала. Потім всі сміялися, хазяйка витягала ту колоду. Люди жартували, кричали: “Ой яка гарна колодка народилася”, вітали один одного, бажали, щоб Колодка росла красива та здорова.
- У вівторок - “хрестилася”
Наступного дня зустрічались біля іншої хати, вирішували, що потрібно новонароджену хрестити.
Водичку набирали, імпровізованого Попа обирали та в костюм його одягали. Сміялися, жартували та колодку хрестили. Поп ту колоду благословляв та хрестив. Потім за хрестини випивали.
- У середу колодку прикрашали
Третій день зустрічалися та вирішували колодку “в дівки приймати”. Плели їй кіски, прикрашали стрічечками, бо колодка вже доросла дівчина.
- В четвер — “заміж видавали”
В цей день колодку несли до нежонатого хлопця, щоб його на ній одружити. Хлопця обирали такого, який довго не одружувався та дівками перебирав.
Компанія підходила до хати парубка та казали, що прийшли до нього “колодку вішать”. Та попереджали, що якщо він за рік не одружиться, наступного разу повісять більшу. У такій жартівливий спосіб молодим чоловікам нагадували про важливість створення власної родини.
Парубку зав'язували колодку, а його батьки гостей пригощали та частували.
- В п’ятницю “знайомство з батьками”
Із зав'язаною колодкою парубок йшов до хати “батьків” на так зване “знайомство”.
- В суботу — “весілля”
Колодку прикрашали як наречену, святкували та жартували. Вітали хлопця з весіллям.
- У неділю - “похорон”
В цей день в нашому краї було заведено палити опудало зими або "Костурбатого діда".
Опудало зими виряджали в лахміття та ставили на бричку. З цією бричкою їхали по всьому селу, кричали “Зима палиться”, і мешканці села в цю бричку викидували непотрібні речі “на багаття”, щоб з ними згоріло все погане. Це все везли за село (щоб винести за село всі біди та нещастя) та палили. Біля такого вогнища люди загадували бажання, щоб не було лиха.
Цілий день продовжували святкувати, а ось під вечір вважалося, що Колодка ставала старенькою та помирала. Влаштовували “похорон” та оплакували життя колодки: “Ой — ой — ой Колодка померла”. Так закінчувався Масничний тиждень і починався Великий піст.
22 березня, у день великого свята Сорока Святих, на честь весни в нашому краї обов'язково з хлібного тіста (бо Піст) наші бабусі випікали 40 жайворонків та давали цих пташок дітям. А дітки вибігали та закличками кликали весну та птахів. В мене збереглася одна така, наша місцева закличка:
А жавороночки,
А соловейочки,
А прилетітє ви,
А принесітє ви,
А літо теплеє,
А сонце красноє.
Гу! (і підкидали смаколик догори)"
