Олександру Назароку 54 роки. З них 32 він керує гуртками на Станції Юних техніків - навчає школярів робити гарне кіно та якісні фото. Каже, що у шкільні роки сам ходив сюди на гуртки. Про свою роботу, життя та захоплення чоловік розповів у монолозі для Волноваха.City.
***
Цей матеріал - частина інтерактивного медіасеріала на Свои.City. Ми зібрали 8 нетипових історій жителів 50+ зі сходу України. Вони розповідають, чим займаються на пенсії і чому обирають активний спосіб життя. Розповідаємо, які можливості є для людей у віці в цих громадах і що їх об'єднує.
***
Станція як острів
Я завжди вважав, що людина має працювати там де їй цікаво. Не ганятися за грошима, а присвячувати час саме улюбленій роботі. Якщо душа не лежить, то це не робота… У лихі 90-ті, коли було зовсім сумно, мене запитували: “Що ти тут робиш? Тут копійки платять і то з затримкою. Краще йди працювати на ринок або їдь до Польщі”. Я не хотів змінювати роботу, бо тут мені подобалося, діти ставилися до мене з довірою та вдячністю, я не міг їх покинути й не хотів.
Олександр Назарок під час інтерв'ю з Волноваха.City
Станція - це частина мене. Я все життя щось винаходжу, створюю та конструюю. А Станція - це якраз той острівець, в якому я можу це робити. Тут я набирався досвіду, ставав більш технічно підкованим, тут в мене були гарні викладачі, які давали знання та були необхідні інструменти, завдяки чому в мене відбувався особистісний ріст. І зрештою я виріс до того, що почав сам викладати.
Зараз я викладаю у двох гуртках. Це фото та відео гуртки, якщо коротко. Ці напрямки дуже близькі, бо фотографія переходить у відео і навпаки. Можна сказати, що фото та відео як одне ціле. На мої гуртки ходять діти, починаючи з третього класу. Малюки приходять зі старшими сестрами або братами, а потім залишаються. Більшість моїх вихованців - це учні з 5 по 11 клас.
Олександр Назарок під час інтерв'ю з Волноваха.City
На моїх заняттях діти вчаться працювати з цифровою технікою, знайомляться з поняттями кадр, кодек та зйомка, дізнаються про методи обробки, програми для роботи тощо. Навіть маючи звичайний смартфон, учні мають можливість відпрацьовувати набуті знання на практиці. Тобто можливостей для роботи в нас значно більше ніж 10 років тому.
Моя головна мета, як вихователя - це гарно організувати процес навчання, навчити дітей правильному монтажу, побудові кадру та іншим мудростям. Багатьом здається що це легка справа, але це не так. Це ціла наука, яку неможливо осягнути ні за день ні за годину. Над цим потрібно багато працювати.
Неосяжна фантазія і недостатньо техніки
За кропітку працю мої вихованці отримали безліч винагород районного та обласного рівня. Якщо казати про відзнаки 2019 та 2020 років, то серед них хочу виділити міжнародну відзнаку у конкурсі у Мінську - у 2019 році наші діти зайняли 1 місце у номінації “Ігрове кіно”.
Міжнародні конкурси та фестивалі, на які ми надсилаємо наші роботи я знаходжу в інтернеті.
Робота над фільмом починається з того, що хтось вигадує ідею. Потім ми пишемо сценарій. Я намагаюся давати вихованцям свободу творчості, ніколи не забороняю їм брати ту чи іншу тему. Фантазія у наших дітей неосяжна та дуже яскрава, а технічного оснащення немає зовсім. Знімаємо фільми на обладнання, яке доводиться просити у добрих людей, а монтують діти на власних ноутбуках (на жаль не всі батьки можуть собі дозволити таке придбання).
За 10 років нам на гурток не виділили жодної копійки, але ми все одно, як можемо, намагаємося робити гарне кіно. Результат нашої роботи ви бачите самі - навіть винагороди у міжнародних конкурсах. У своїй роботі я намагаюся плекати почуття добра, справедливості, совісність, патріотизм. Тобто виховувати дітей хорошими, добрими, справжніми громадянами своєї країни.
За допомогою у зйомках ми зверталися до магазинів, ларьків та перехожих і вони із задоволенням брали участь в нашій роботі. Я не пам’ятаю випадків, щоб хтось поставився до нас з грубістю або не допоміг. Тому я вважаю, що дорослі також з цікавістю ставляться до нашої роботи.
Займатися не тільки онуками
Найбільша принадність моєї роботи полягає в тому, що я від неї отримую моральне та естетичне задоволення. Це частинка мене, яку неможливо забрати. Поки я живу, я буду прагнути до того, щоб діти, які мене оточують, отримували цікаві та корисні навички, які можуть знадобитися їм впродовж життя. Я дуже пишаюся своїми дітками та дуже радію, коли бачу їх успіхи.
Олександр Назарок під час інтерв'ю з Волноваха.City
Одразу хочу розвіяти стереотип про те, що різниця у віці якось впливає на взаєморозуміння старшого покоління з молодшим. Якщо б так справді було, я б стільки років тут би не працював, до мене б не ходили учні та в нас би не було таких хороших результатів.
Існує такий стереотип, що якщо ти у літньому віці, то маєш тільки онуками займатися. Це все неправильно. В мене троє онуків. Старша моя онука ходить у другий клас. Вона так само приходить до мене займатися на гурток та знялася вже у двох наших відео. Мені приємно ділитися своєю мудрістю та знаннями з дітьми.
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
