Єлизавета Бахур — медична сестра у КНП "Волноваська лікарня планового лікування ВРР", яка вже 30 років дбає про здоров’я наших людей. Вона організовує та проводить професійні медогляди для працівників підприємств всього Волноваського району. Про свою роботу та життєве покликання Єлизавета Бахур розповіла для Волноваха.City.
"За останні роки кількість охочих пройти у нас медогляд зросла"
Я організовую та проводжу щорічні професійні медогляди для працівників різних організацій та підприємств. У кожного працівника свій перелік оглядів. У когось може бути всього 3-4 лікарі, а в когось – великий список, наприклад, у машиністів та їх помічників. Я розподіляю та скеровую людей, куди їм краще піти першочергово: кого направляю на флюорографію, кого – в лабораторію. Потім вони повертаються до мене і ми з терапевтом робимо висновки, чи готова людина працювати.
Єлизавета Бахур
За останні роки кількість охочих пройти у нас медогляд зросла. Людей дуже багато. Мій день починається з 8:00. В цей час люди вже чекають під кабінетом. Приймаємо по черзі та виписуємо направлення на огляди. Після обіду ці ж люди до мене повертаються вже з відповідями. Це результати аналізів і оглядів у лікарів. На підставі цього ми з терапевтом робимо висновок. У середньому за день до нас приходить 40 людей.
"Не встигаю навіть води попити між прийомами"
Коли почався карантин, змінилися умови праці. Якщо раніше люди приходили до мене, коли їм хотілося, то сьогодні з цим строго. Визначено конкретні години та кількість людей, які за один день мають пройти весь медогляд. Наприклад, телефонують мені з підприємства і кажуть: завтра від нас 3 людини на 8 ранку і три на 10. З наступної організації: 2 на 8 ранку, 3 на 10 ранку. Так збирається необхідна кількість людей.
Єлизавета Бахур
Після послаблення карантину приходить по 10 осіб на 8:00, 10 осіб на 10:00, 5 осіб може прийти на 13:00, тощо. Я не встигаю навіть води попити між прийомами. А обіди взагалі на роботу не беру, бо поїсти просто ніколи. До послаблення карантину це було по три людини на визначені години, адже підприємства все одно працювали, тому люди повинні були проходити професійні медогляди. Ніхто ж не хоче брати на себе відповідальність за здоров'я інших та потрапити у ситуацію, що в людини на роботі стався інфаркт, бо медогляд не пройшла.
Бувають такі моменти, коли людині кажуть, що вона за станом здоров'я не може далі працювати. У таких випадках люди ніяковіють та буває, проявляють агресію… Тоді ми направляємо людину на консультацію до Маріуполя, щоб там підтвердили або спростували діагноз. Якщо підтвердили, телефонуємо роботодавцю та намагаємося працевлаштувати людину на іншу посаду. Зазвичай роботодавці самі не хочуть втрачати працівника та пропонують свої варіанти вакансій.
"Тепер у нас усі фахівці комп'ютеризовані"
Медична реформа на мою роботу вплинула лише позитивно. Адже тепер у нас усі фахівці комп'ютеризовані, медичну документацію ведемо в електронному вигляді. Тому робота пришвидшилася – стало зручніше працювати. Менше паперу – більше електронного документообігу. А ще спілкуватися з керівниками підприємств стало легше завдяки електронному листуванню. Раніше доводилося комунікувати з людьми через стаціонарний телефон. В інших моментах змін я поки що не відчула.
"Отримую мінімальну заробітну плату. Це приблизно 3400"
За свою роботу я отримую мінімальну заробітну плату. Це приблизно 3400 гривень. Але коли я працюю зовсім одна, головний директор дає мені тоді 1,5 ставки і я отримую десь 5 000.
Я вважаю, що роботу медичних працівників сильно недооцінюють. При чому на рівні держави. Якось прикро. Дивіться, обсяг моєї роботи за останні роки збільшився вдвічі, а зарплата залишилася на тому ж рівні. Хоча я настільки люблю свою роботу, що і за 1000 гривень і за 1500 можу працювати й надалі. Гадаю, що в цьому є і заслуга нашого гарного керівництва.
Єлизавета Бахур
До речі, понад 5 років до нас у лікарню не приходять молоді медсестри з училищ. Хоч вакансії в нас є завжди. Просто на таку заробітну плату у 3000 гривень молоді фахівці не хочуть йти. І це прикрий факт.
"Задоволення в роботі я отримую від спілкування з людьми"
Я дуже люблю свою роботу, тому мені легко тут працювати. Як прийшла сюди у 18 років, і жодного дня не пожалкувала про свій вибір. Моя робота здебільшого паперова – я не та медсестра, яка займається уколами та мензурками, хоча в роботі медсестри мене саме це спочатку і приваблювало.
Задоволення в роботі я отримую від спілкування з людьми. Хоча і бувають люди, які можуть трішки зіпсувати настрій. Але таких я зустрічаю дуже рідко і тільки з-поміж тих, які вперше прийшли до нашої лікарні. Потім вони все одно просять вибачення та наступного разу повертаються до нашої лікарні, бо в нас якісні медогляди.
"Свій вільний час я присвячую своєму синочку"
На роботі я дуже багато розмовляю, як кажуть, рот не закривається, і так до 16:15. Буває після роботи приходиш додому, де на мене чекає моя семирічна дитинка та матуся, а поговорити з рідними сил нема.
Так вже склалося, що особистого життя в мене нема – дім-робота, робота-дім. Мені буває кажуть: "Як же ти заміж не вийшла, якщо в тебе на медоглядах кожного дня буває стільки чоловіків?". А я ж з ними вже 30 років працюю – вони вже як рідні. Я відчуваю себе однією з них. Вони мене вважають за свою приятельку, напевно. Тому весь свій вільний час я присвячую своєму синочку, намагаюся віддавати йому максимум тепла та любові.
