Валентина Наумович – голова громадської організації “Будемо жити” з Орлівського Волноваського району. Для Волноваха.City вона розповіла про своє життя у маленькому селі біля лінії розмежування.
- Після початку війни в нашому селі з 300 дворів залишилося 75. Тут живуть переважно пенсіонери та соціально незахищені люди. Оскільки школи та дитячого садочка в Орлівському немає, дітям доводиться їздити на навчання в інші населені пункти, наприклад, до Талаковки, Маріуполя, Кальчика тощо. У нашому селі також немає лікарні та навіть аптеки. Є один магазин, у який тричі на тиждень привозять хлібчик та й усе.
За словами пані Валентини, через байдужість місцевої влади та бажання допомагати людям, у 2014 році вона заснувала громадську організацію “Будемо жити”.
ГО "Будемо жити" та військовослужбовці Cimic Mariupol, які завітали до Орлівського, щоб подарувати місцевим діткам концерт, іграшки, розмальовки та книжки. 1 червня 2019 року
- У скрутні часи, на початку війни, завдяки нашій громадській організації ми змогли отримувати та роздавати людям гуманітарну допомогу у вигляді харчових продуктів. Потім до нас почали приїздити благодійні організації, які намагалися допомагати нашим мешканцям. Адже наше село знаходиться у групі ризику як таке, що вимирає, ще й у сірій зоні.
Оскільки сільради як такої в нас немає, то за допомогою люди звертаються до нашої організації. Ми домовляємося з благодійними організаціями, організовуємо різноманітні консультації, в тому числі юридичні. Бо наші люди можуть іноді навіть не знати як сформулювати власну думку, ну з Орловського ми… Ми й до Пенсійного фонду так зверталися. Оскільки наше село зараз знаходиться у Волноваському районі (Ред. до 11 грудня 2014 року село входило до Тельманівського району), а до Волновахи в нас транспорту ніякого немає, тому з соціальними службами ми організовуємо онлайн-зустрічі.
На наше одне маленьке село є три багатодітні родини, багато пенсіонерів та людей з інвалідністю. У нас тут печаль повна.
Завдяки грантовій допомозі місцевому населенню в людей з’явилася колонка з питною водою та декілька комп’ютерів.
- Раніше в нас на зарплату працювало три людини, які доглядали за старенькими пенсіонерами як опікуни. І ось у серпні місяці цей проєкт скінчився і ми були у розпачі. Як можна залишати соціально незахищених стареньких? Півтора року за ними доглядали, а зараз, коли їм ця допомога стала ще більш потрібною про них забудуть? І ми як громадська організація звернулися до Благодійного фонду "Карітас. України", який виділив 30 000 грн, щоб ми продовжували допомагати людям. За цей кошт ми придбали тачки, граблі, віники та інший інвентар для спільного використання, щоб добрі сусіди мали змогу хоча б листя восени та сніг взимку прибирати.
Команда орлівцівФото: з архіву пані Валентини
Ми – відділення Чермалицької сільради. Хотіли взяти в оренду колишній дитячий садочок, який сиплеться, зробити в ньому ремонт, щоб там була дитяча кімната, кімната для осіб старшого віку, та хоча б бібліотеку там зробити. Нам відмовили, сказали, що це – "паперова тяганина" та їм не потрібні зайві проблеми. Але завдяки тому, що ми зараз стаємо частиною Сартанської ОТГ, наша секретарка та голова робочої групи поїхала до голови сільради та домовилася, щоб нам виділили одну кімнату в тому садочку. Ми тут зробили ремонт та відкрили соціальний ХАБ. Потім "Карітас України" іще підтримав проєкт “Комп’ютерна грамотність”, у рамках якого отримали 2 комп’ютери. Тепер усі бабусі та дідусі Орлівського мають змогу вчитися працювати з комп'ютером у зручному просторі.
До початку діяльності нашої організації на селі не було води. Ми звернулися до норвезької організації й вони подарували нам мікроавтобус, завдяки якому ми возили питну воду з криниць Чермалика, який від нас на відстані 15 км. Так ми їздили по воду півтора року, поки не написали проєкт на ПРООН, який дозволив нам пробурити свердловину в нашому селі. Хоча і це нам сільрада спочатку не дозволяла. Але ми вийшли зі становища — знайшли фінансування та все самі зробили.
Мікроавтобус, який возить воду з Чермалика до Орлівського. 14 березня 2019 рік
Розповідаючи про проблеми громади, пані Валентина акцентує увагу на тому, що на селі часто порушують права жінок.
- Через недобру долю родин у нашому селі нерідко трапляються і ситуації домашнього насильства. В нас є дві родини, в яких це трапляється систематично.
У першій сім’ї агресором виступає чоловік, який часто буває напідпитку. Жінка, хвора на рак, страждає від постійних знущань — він її й прив’язував, і у будку собачу ховав. Через таке життя вона вживає алкоголь. Коли ми з нею спілкувалися, вона розповіла мені, що п’є, щоб зменшити біль, який завдає їй хвороба та ставлення чоловіка до неї. Коли він дізнався про її хворобу, хоч вже не б’є… Вона декілька разів втікала до мами або сестри, але знову сюди поверталася… Поліції не викликала, бо у селі так не заведено, боїться про те, що подумають люди.
Друга родина — мама та син. Їй за 80, а син постійно знущається з неї та принижує. Вона приходить до нас, скаржиться. Каже – добре хоч не б’є, але все до цього йде. До поліції не звертається тільки тому, що ще не бив. Я спілкувалася з тим чоловіком, обіцяв що більше мами не чіпатиме, але через деякий час все знову повторюється.
У нашому селі дуже часто трапляються крадіжки та вандалізм. Це – наслідки високого рівня безробіття. Однією з причин, чому жінки не йдуть від таких чоловіків, є той факт, що крадії рідше залазять у дім, де є чоловік.
Насильством над людьми я вважаю і бездіяльність влади, яка не реагує на наші крики про допомогу, яка залишає нас сам на сам із нашими проблемами.
“40% людей, котрі звертаються за допомогою через домашнє насильство, є сільськими мешканцями”
У ситуації з домашнім насильством варто не боятися звертатися за допомогою. Адже існує багато організацій, які дійсно можуть допомогти. Серед них і ГО “Агенція демократичного розвитку Донбасу”. Журналісти Волноваха.City поспілкувалися з членкинею організації Юлією Берлінер.
Юлія Берлінер на правовому диктанті у Запоріжжі
- Наша організація працює у Донецькій області. Ми надаємо людям безоплатну юридичну та психологічну допомогу, у тому числі в ситуації домашнього насильства. Буває таке, що до нас звертаються у складних життєвих ситуаціях просто тому, що людям потрібно з кимось поговорити, щоб їх вислухали та підтримали. Ми намагаємося знайти вихід із будь-якої ситуації та не залишаємо людину наодинці з проблемою. До нас можна звернутися, написавши повідомлення на Facebook-сторінку або зателефонувавши на гарячу лінію - 093 507 7695. За юридичними консультаціями ви можете звернутися до мене особисто за номером 0983065015 або 0669944960.
За словами пані Юлії, 40% людей, котрі звертаються до організації за допомогою через домашнє насильство, є сільські мешканці.
- За час карантину кількість звернень значно збільшилася. Найбільше звертаються люди віком від 30 до 55 років. Я вважаю, що така тенденція проявляється тому, що люди в цьому віці більш обізнані й знають, куди їм краще звернутися за допомогою.
Якщо ви стикнулися з домашнім насильством, пані Юлія радить насамперед телефонувати в поліцію за номером 102, бо вони можуть оперативно до вас приїхати та в них є контакти служб, які можуть надати екстрену допомогу в різних ситуаціях. Як зазначила жінка, чоловіки також страждають від насильства.
- До нас за допомогою у протидії домашньому насильству звертаються і чоловіки. Але відсоток таких звернень дуже маленький. Як правило, на такий крок ідуть чоловіки більш дорослого віку. Молоді люди майже не звертаються. На мій погляд, в цьому винні нав’язані нам гендерні стереотипи : “Якщо ти чоловік, то маєш бути сильним”, “Чоловік має сам розв'язувати свої проблеми”, “Чоловіки не плачуть” тощо.
Начальник Волноваського відділу поліції Юрій Гречишкін повідомив, що за 8 місяців за фактом домашнього насильства надійшло 325 звернень та винесено 37 термінових заборонних приписів кривдникам.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.
