Переселенці з Волновахи Наталії Шиман вдалося оранізувати збір речей та забезпечити необхідним волновасьців, маріупольців, а решту передали в дитячий притулок сімейного типу у Дніпрі. Допомогли жінці в цьому також подруги-переселенки Олена Панчук та Юлія Алексеєнко.
Наталя Шиман розповіла, що вона знає, що таке тікати від війни без речей. Адже виїжджати з сином з Волновахи їй довелось з одним наплічником:
“Виїхала з сином з Волновахи лише з маленьким рюкзаком, куди зібрала всі документи”.
Першою головною задачею для жінки було забезпечити безпеку для себе, сина та сім’ї. Це без перебільшення було завданням з зірочкою, адже Наталя шукала не просто житло.
“Шукали квартиру в старому міцному будинку з бомбосховищем поруч”, - згадує жителька Волновахи.
Як допомогали переселенцям від початку війни
Між тим, розселивши рідних пані Наталя вирішила не зупинятися і допомогти сім’ям колег. Жінка розповідає, що, на щастя, вона не почувала себе самотньою. Адже відчула підтримку тих, кому доводилось переживати подібне у 2014 році. Першими на допомогу прийшли подруги Олена Панчук та Юлія Алексеєнко.
“Дуже знаково, що першими запропонували допомогу наші "донецькі кияни". "Переселенці зі стажем" так би мовити, ті, хто виїхав з Горлівки та Донецька у 2014 році, і добре знають, що таке лишитись своїх домівок”, - акцентує Наталя.
З приміщенням Наталі допомогли колеги з Дніпра, а розібрати та розіслати речі – колежанка з жіночої команди з морської греблі ГУНП в Донецькій області «Марлін».
Наталя Шиман разом з небайдужими українцями змогли допомогти десяткам родин з Волновахи та Маріуполя. Комусь речі віддавали особисто,а комусь надсилали поштою. Вдалось передати одяг до дитячого будинку сімейного типу, а решту - волонтерам Дніпра. А все тому що девіз дівчат: “Поодинці ми сильні, разом – ми могутні”!
