Російська армія забрала дім у багатьох українців. За інформацією Міжнародної організації з міграції (МОМ) кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні перевищує 8 мільйонів людей. Де живуть люди після евакуації та чи будують плани на майбутнє журналісти Волноваха.City дізналися у волновасьців.
Аліна Дегтярьова
Волноваська рятувальниця Аліна Дегтярьова евакуювалася у Дніпро разом з деякими колегами з 11 пожежно-рятувального загону. Дівчина допомагає волонтерам та продовжує працювати у лавах ДСНС. Каже, що на майбутнє планів не будує та живе сьогоднішнім днем.
Людмила Ветошко
Голова громадської організації “Платформа активності” Людмила Ветошко евакуювалася з родиною до Львова. Каже, що не може згадувати Волноваху без сліз — для неї події, які відбувалися та відбуваються у місті наче страшний сон.
“Ми хотіли жити у дружній та розвиненій громаді — втілювали проєкти з доброустрою, надавали консультаційні послуги та реалізовували класні ініціативи… А скільки проєктів ще хотіли зробити… Ми обладнали прекрасний офіс. Навесні хотіли проводити тренінги та кінопокази для молоді… Для наших волонтерів якраз запланували майстер-клас з плетіння маскувальних сіток, але не так сталося, як гадалося…” - говорить жінка.
Зараз вона почала працювати на залізниці. Людмила вірить, що війна скоро скінчиться і вона зможе повернутися відновлювати рідне місто.
“Я мрію повернутися додому, жити у своєму власному будинку у Волновасі під мирним українським небом”, - говорить Людмила.
Членкині ГО "Платформа активності" у своєму затишному офісі
Олена Конюшок
Громадська активістка з Вільного, Олена Конюшок, також не полишає надії повернутися у своє село. Зараз вони з родиною евакуювалися у Сонячне Полтавської області. Каже, що її плани на майбутнє — це дочекатися перемоги.
А поки чекають, створюють патріотичний контент у соцмережах.
Маріуполь, авторка Світлана Фоменко, читає Ксенія Конюшок
Олександра Миренко
Мешканка Волновахи Олександра Миренко втратила свій дім у Волновасі — в будинок, де знаходилась її квартира, потрапив ворожий снаряд. Зараз вони з родиною винаймають житло у Полтаві.
Олександра говорить, що планує жити у своєму місті, коли його звільнять від окупантів.
Олена Сеніч
Волноваська правозахисниця Олена Сеніч евакуювалася до Німеччини. Зараз жінка вивчає мову та займається оформленням документів для подальшого перебування в країні.
Про свої мрії та плани розповіли й мешканці Попасної
Андрій Самойленко
Попаснянин встиг скуштувати “руський мир” на смак. Через обстріли російських загарбників у людей зникли вода, газ та електроенергія. Родина Андрія ховалися у підвалі та готували їжу на буржуйці. Коли в них скінчився запас води довелося топити сніг та збирати талу воду, яка стікала з дахів будинків.
Завдяки пропозиції доньки сусідів — пожити в її квартирі у Бахмут, Андрій з родиною виїхав з Попасної в перших числах березня, захопивши із собою ще три сім’ї. Після цього чоловік відчув у собі сили допомагати людям та продовжував евакуювати мешканців Попасної ще упродовж місяця.
Зараз вони з родиною живуть у Жовтих водах. Андрій працює у Центрі пробації та допомагає переселенцям отримувати гуманітарну допомогу. Мріє, щоб Попасну скоріш звільнили від окупантів. Коли це станеться він повернеться додому та буде відновлювати рідне місто.
Андрій Самойленко
Сніжана Матковська
Жінка під час обстрілів міста ховалася у підвалі багатоповерхівки. Мешканці опалювали підвал буржуйкою, але люди все одно мерзли, бо не вистачало дров. Так у холодному та сирому підвалі Сніжана пробула до 8 березня. Виїхати з міста вона із родиною наважилась тільки після того, як ворожі снаряди почали падати зовсім поряд, а в лікарні значно побільшало хворих та мертвих людей.
Родина на своїй автівці приїхала спочатку до Львова. Але після того, як почули й там обстріли, поїхали далі — до Польщі. Зупинилися у Варшаві. Їх поселили у колишньому бізнес-центрі.
“Тут гарні умови та триразове харчування. До того ж місцеві як можуть допомагають біженцям”, - говорить жінка.
За словами Сніжани вона зараз шукає роботу та навіть задумується про відкриття власної справи.
Про повернення додому вона зараз не думає.
“Нам нема куди повертатися. Тому будемо будувати нове життя тут. А далі — подивимось”, - каже жінка
