Для Волноваха.City про своє життя після евакуації розповіла 15-річна мешканка Волновахи Анастасія Плачко.
1 червня відзначається День захисту дітей — свято, присвячене правам дитини. Внаслідок повномасштабної збройної агресії росії більше ніж 689 дітей постраждали в Україні. Офіційне число дітей, які загинули 243, поранених - 446, повідомляє Офіс генпрокурора. Ці цифри не остаточні, оскільки ще невідома кількість дітей, які постраждали на території ведення активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях.
Життя у новому місті
На футбольному полі у Новомосковську займається легкою атлетикою дівчинка. Довге темне волосся зав’язане у тугий хвіст, а погляд — такий дорослий… Вона біжить від жахливих спогадів та війни, яку вона зустріла у своєму домі, у Волновасі. І зараз в її новому прихистку ніби не бомблять, але звуки війни все ж таки чутно навіть тут.
Поруч зі стадіоном гуляють люди. Серед них багато переселенців. Деякі з них орендують житло за свої кошти, але Насті з її родиною пощастило — для них знайшлося місце у шелтері для біженців. Тут затишно, і є триразове харчування. А ще тут добрі люди.
Притулок для біженців у Новомосковську
Довідка: заступник голови Новомосковської РВА Валерій Петренко повідомляв, що станом на 18 квітня в Новомосковському районі було зареєстровано 9 307 внутрішньо переміщених осіб. З них 2 589 - діти. Найбільше переселенців перебуває Новомосковську – 2 521 людина.
Сум за рідним домом
Кожного дня Настя згадує рідне місто та свій дім, де залишилися її улюблені речі та одяг. Вони з родиною були вимушені евакуюватися та рятувати свої життя коли було ще холодно. Втікали майже без речей. Зараз вже тепло, тому її родині доводиться купувати весь гардероб, своїм коштом. При тому, що у місті дуже складно знайти роботу — рятують тільки соціальні виплати від Держави.
Дівчина говорить, що в одній зі шкіл є гуманітарний одяг. Вони туди ходили, але там дуже грубо та зневажливо спілкуються з переселенцями, тому з її родини ніхто більше туди не хоче йти. Більше жодної гуманітарної допомоги отримати нема де — у місті немає благодійних організацій, які допомагають переселенцям якимись речами або навіть харчовими продуктами.
Як жили в бомбосховищі?
Під час війни діти особливо вразливі… А дітям-переселенцям довелося пережити таке, що не кожен дорослий би витримав. Перед тим, як Анастасія з родиною змогла виїхати та покинути свій дім у Волновасі, їм довелося ховатися від вибухів у бомбосховищі.
Кожного дня дівчинка молилася богу, щоб вони з родиною залишилися живими. У бомбосховищі час тягнувся дуже повільно. Кожної хвилини, поки був інтернет, Настя оновлювала новинну стрічку смартфона, щоб побачити, що війна скінчилася… Але надії були марними. І під час кожного нового вибуху серце дівчинки завмирало — вона ніби прощалася з життям та рідними. На початку березня до їх укриття приїхали волонтери та змогли евакуювати 30 людей, в тому числі й Настю з родиною.
Після евакуації дівчинка встигла пожити й у Великоновосілківській громаді, й у Покровську. Але ніде в неї не було відчуття безпеки. Більш-менш безпечно вона відчуває себе зараз, у Новомосковську, але все одно чує, що десь далеко “бахають”… Говорить, що їй у новому місті “скучно” - сумує за своїми друзями з Волновахи.
Переселенка з Волновахи Анастасія Плачко
Про дистанційне навчання
“Я спілкуюся з трьома друзями, які не змогли евакуюватися з міста. Вони ходять до п’ятої школи. Кажуть, що в них все добре, але це насправді не так… Я б дуже хотіла, щоб цього всього не було, не було війни. Щоб ми жили так, як раніше. Сумую за моїм містом”, - розповідає Настя.
Сама дівчинка продовжує навчання у школі дистанційно. Говорить, що реєструвалася самостійно, через телефон.
“Я дивлюся навчальні відео, а потім складаю тести та пишу контрольні. Наприкінці навчального року мені мають дати документ, як у школі”, - каже Настя.
"Школа. Дуже за всіма сумую", - написала Анастасія у сторіс в Instagram
У вільний від навчання час дівчинка займається спортом зі старшим братом. Говорить, що бігає кожного дня, бо тільки під час бігу вона забуває про жахи війни.
