Через агресію росіян тисячі волновасьців змушені покидати свої домівки. Олена Бирлова взяла із собою рідних людей, спогади про щасливе життя і, найголовніше, під час довгої дороги до Польщі не розгубила вміння мріяти. Журналісти Волноваха.City продовжують збирати історії волновасьців по всьому світу: про життя до і під час російсько-української війни.
“Я відчувала, що нарешті знайшла свій шлях”: про життя до війни
За півтора року до війни Олена вирішила повернутися до роботи за спеціальністю та зайнялася приватним викладанням англійської мови дітям. Жінка не бачила перепон і не боялась труднощів.
“Для молодшої доньки знайшла чудову няню, і 6 днів на тиждень присвячувала улюбленій справі”, - згадує Олена.
Все почалося з приватних уроків вдома, але вже скоро жінка орендувала офіс в центрі Волновахи.
“Згодом захотілося не лише вчити дітей іноземної мови, а й допомагати розкрити свої творчі здібності”
Так спільно з місцевою художницею Софією Войчук Олена в грудні 2021 року відкрила студію OpenUp.
Будні Олена присвячувала іноземній мові, а щонеділі проводила зустрічі заради душевного відпочинку: малювали гуашшю, пластиліном, аквареллю, акрилом за допомогою пальців, кисті чи мастихіна.
“Друзям нашої студії ставали всі, хто до нас приходив, незалежно від віку та вмінь”, - згадує Олена.
Педагогиня розповідає, що на заняття в лютому було стільки охочих, що ледь вистачило для всіх місця. Тому в планах був розширення студії: більше педагогів, більше площі, більше ідей.
“Їхати було страшно, але ще страшніше було залишатися”: про життя під обстрілами та евакуацію
Останні уроки англійської мови Олена провела 23 лютого. Було тяжке передчуття, але жінка намагалася відволікти себе, і дітей. Орендований в центрі Волновахи офіс називає “найкращим та сонячним”.
Під час обстрілів Волновахи
Вже в обід залишатися вдома з вдома дітьми було нестерпно та страшно. Олена взяла документи та найнеобхідніші речі у пару сумок: для себе і дітей, та поїхала до батьків. Вони також жили у Волновасі.
“На столі залишилася пара брудних тарілок, на дивані – відкритий ноутбук. Була цілковита впевненість, що за кілька днів ситуація зміниться і ми повернемось додому”, - згадує Олена.
Там, на іншому кінці міста, сім’я читала книжки та малювала. Всі намагалися частіше розмовляти, щоб заглушити звуки обстрілів. Другу ніч від початку війни всі вже спали на підлозі в коридорі. Потім в місті зник мобільний зв’язок, росіяни перебили газопостачання.
“Ніхто не знав, що відбувається у місті. Ми бачили полум'я, чули прильоти за кілька сотень метрів. У той час, коли я з дітьми та котом ховалися у підвалі, батьки готували їжу на багатті на подвір'ї”.
27 лютого район ПМК, де перебувала сім’я, дуже сильно обстрілювали. Перерв практично не було. Один зі снарядів потрапив у чотириповерховий будинок за 50 метрів від того, де проживали батьки пані Олени.
“Довгострокових планів на майбутнє поки що немає. Є плани на тиждень, місяць!”: про життя в Польщі
У Волновасі залишився будинок з пошкодженим дахом та без вікон, які знищила вибухова хвиля. Сім’ї вдалося дістатися Польщі. Зараз вони в Кракові. Там по приїзду вони оформили песель (аналог ідентифікаційного коду), подали заяву на одноразову допомогу. Минуло трохи більше як місяць — і гроші надійшли на банківську картку, яку треба заздалегідь відкрити в місцевому банку. На чотирьох вийшло 1200 злотих (майже 8000 грн). Також подали на допомогу 500 злотих (3300 грн) щомісяця на кожну дитину. 12 березня отримали, і ці виплати одразу за 3 місяці. У Польщі відкрили доступ українцям, які приїхали після 24 лютого, до сімейного капіталу. Якщо у сім'ї є понад двоє дітей та комусь з них — до 3 років, то можна оформити по 500 злотих на місяць. Всі виплати на дітей можна оформити онлайн, не відвідуючи ЗУС (Управління соціального страхування).
“Я продовжую викладати англійську дітям онлайн, іноді відвідую артподії. Шукаю відповідні курси польської мови. Адже для офіційної роботи у багатьох закладах потрібний сертифікат про володіння польською”, - пояснює Олена.
Данило, старший син Олени, закінчив навчальний рік онлайн в українській школі, організованій Польщею. Вже з наступного тижня ходитиме до шкільного літнього табору. Жінка сподівається, що юнак знайде друзів серед таких самих підлітків, що змушені були залишити будинок. А вже з вересня Данило планує відвідувати польську школу.
Молодшій доньці Маші 2,5 роки. Маша з мамою часто і багато гуляють, вивчаючи район в якому живуть та довколишні пам'ятки. З вересня Маша почне відвідувати в Кракові приватний дитячий садочок, де працюють українські педагоги.
“Щодо довгострокових планів на майбутнє – їх поки що немає. Є плани на тиждень, місяць. Плануємо купити велосипеди, щоб краще дізнаватися Краків і намагаємося полюбити його. Планую більше займатися творчістю та знайти навчальний заклад артнапряму. Хто знає, може, я знову стану студентом і знайду нову мрію?”, - сказала Олена.
