Події сьогодення надихають волновасьців творити. Переживання жителів частіше за все лягають в римовані рядки. Журналісти Волноваха.City намагаються не проходити повз творчість і оприлюднювати її на сторінках нашого онлайн видання. Так, мандруючи в мережі, ми натрапили на витинанку “Я - Волноваха” митця із Жашкова Тараса Крамаренка. Майстер розповів про цей вид мистецтва, а також історію створення та долю своєї витинанки “Я - Волноваха”.
Тарас Крамаренко – член Національної спілки майстрів народного мистецтва, має дитячу мистецьку студію. Митець славиться своїми витинанками. Вироби жашківчанина знаходяться в приватних колекціях жителів України, Білорусі й Польщі.
Тарас Крамаренко з учнями
Що таке витинанка?
Витинанка - один з істино українських видів мистецтва. Він зародився приблизно в 16 столітті у вигляді кустодіїв (кустодії служили підкладкою і оздобою для канцелярських печаток у середині ХVІ ст. - ред.). Найбільшої популярності витинанка набула з появою паперу, як серед знаті, так і на селі. Витинанки служили прикрасою житла.
Назву цей вид мистецтва отримав завдяки Івану Франку. Саме він вжив це слово. До цього називали “вирізанки”, “козачки”, “зірочки”, - по змісту витвору.
Певна пауза була в радянський період. Але наприкінці 20 та на початку 21 століть витинанка набуває популярності по всій території України. Створюються осередки. Наприклад, Могилів-Подільський має музей витинанки - там проживає багато майстрів, там відбуваються творчі зустрічі та проходять симпозіуми, міжнародні форуми.
Як народжується тематична сюжетна витинанка?
“Це як раптовий порив вітру, коли потепліло на душі й ти вже знаєш за який образ можна зачепитись і розмотати весь клубок сюжету”, - розповідає про романтичну версію створення витинанок митець.
Тарас Крамаренко вважає, що поруч із романтичною є і реалістична версія. Адже художник - це свідок епохи в якій живе. І навіть усамітнившись в творчій роботі, він не може бути стороннім від подій сьогодення. А тим більше коли це війна. Війна за право жити, просто жити, мати свою долю, свої радощі та болі, робити помилки й каятись за гріхи, любити й гніватись, прощати та просити вибачення, але все це робити зі своєї волі, як вільна людина, а не з примусу, кого б то не було.
Як з’явилася витинанка “Я - Волноваха”
“Трагічна подія сколихнула всіх свідомих українців і зокрема художників. Кожен відгукнувся як зміг. Я був учасником заходу “Я - Волноваха” в Києві й під враженням побаченого та пережитого створив витинанку у 2015 році”, - розповідає майстер витинанок із Жашкова.
Витинанка "Я - Волноваха"
Чоловік зізнається, що для нього не було одкровенням зазіхання північного сусіда на нашу свободу. “На жаль – це не вперше. Імперські амбіції, як інстинкти хижака, вони обов’язково проявляться”.
“Усвідомити, що це реалії сьогоднішнього дня, цієї години і хвилини, пройнятись болем, співпереживанням, співзойком пораненого, плачем сиротини - може людина, яка не зачерствіла душею. Цю рису, думаю, повинен мати митець, якщо він прагне торкнутись зазначеної теми”, - пояснює пан Тарас.
Виставка робіт Тараса Крамаренка
Майстер не бував у Волновасі. “Я лише наближено орієнтуюсь в географії тієї місцини, проте це і не важливо! Горе хвилею прокотилось всією Україною. Ще свіжі в пам’яті картини Майдану і знову безневинні жертви Мордору. Мій творчий відгук був природним. Я був на Майдані «в часи тривожні» і в день заходу-акції "Я – Волноваха". Згодом народилась робота з однойменною назвою”.
Що зображено на витинанці?
“Описувати саму витинанку, вважаю марним. Кожен глядач має сам скласти для себе своє враження і бачення поданого образу”, - пояснює митець.
“Сьогодні голос: “Я – Волноваха” відлунює стоголоссям – “Я – Україна”, але ми вистоїмо, воскреснемо і, навіть, з попелу піднімемось. Перемога буде за правдою. А ми «єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була…”
Про долю витинанки “Я - Волноваха”
Робота експонувалась на виставці Міжнародного фестивалю традиційних культур «Етносвіт» (Мистецький арсенал, Київ. 2015 рік), де і була придбана приватною особою.
Пізніше Тарас Крамаренко довідався, що пані, яка її придбала, була членом українського уряду з активною українською позицією. “Думаю, що мій твір в добрих руках”, - підсумовує митець із Жашкова.
