Про перші дні російського вторгнення для Своїх розповіла речниця Донецької ОВА Тетяна Ігнатченко.
“Насправді все почалося з Волновахи. Зараз про неї начебто всі забули, але я дуже чітко пам’ятаю свою розмову з місцевою представницею інформаційного управління, коли я на вечір їй зателефонувала, питаю “Що там у вас по Волновасі?” Вона мені щось розповідала, і знаєш, мені тоді було дивно, що інформація була не конкретною. Вона не могла назвати точну кількість поранених та загиблих людей. Я тоді, пам’ятаю, навіть обурилась — як це так, не знати таких важливих речей. Я просто не усвідомлювала масштабів катастрофи тоді”,- розповіла речниця.
За словами Тетяни Ігнатченко в перші дні війні потрапити у Волноваху або дізнатися якусь інформацію з міста було нереально.
“Це був суцільний вогонь, вогонь з усього… І суцільні руїни. Я навіть не могла правильно проаналізувати умов, в яких перебували тоді люди. Я пам’ятаю Волноваху, і це був мій перший шок… Коли я ніяк не могла вплинути на ситуацію”, - поділилась жінка.
"Ми розуміли, що порушуємо закон"
Коли у Волновасі пропав зв’язок, номер телефону пані Тетяни “пішов по руках”. Жінці почали дзвонити, щоб знайти своїх рідних, навіть з-за кордону.
“Люди почали шукати своїх рідних та близьких. Телефонували з усього світу. І це був такий момент усвідомлення своєї безпорадності… Що від цього можна було збожеволіти. І ти собі думаєш — що я можу зробити? Я можу упорядкувати списки тих кого вдалося вивезти. Ми сіли з нашою командою і почали це робити. Ми розуміли, що порушуємо Закон про захист персональних даних, але ми також не могли не зважати на почуття тих людей, які сидять за сотні кілометрів та не знають нічого про своїх рідних. І ми щоденно публікували списки евакуйованих. Я знаю, що ці списки чекали десятки тисяч людей. І хоч так ми намагалися людей підтримати”, - розповіла Тетяна Ігнатченко.
Повне інтерв’ю дивіться тут:
