До нападу російської армії волноваський спортсмен Євген Нескреба розвивав гирьовий спорт на Донеччині. За 34 роки спортивної кар'єри цей чоловік завоював на змаганнях близько тисячі нагород та встиг натренувати чемпіонів світу. На жаль всі медалі залишилися у зруйнованому будинку в окупованій Волновасі, але Євген з родиною врятували свої життя та евакуювалися до Луцька. Історію Євгена розповіли у “ВВС News Україна”.
“Навіть не взяв із собою медаль, яка із золота була”
До російського нашестя Євген Нескреба працював у Волноваській районній дитячо-юнацькій спортивній школі. Він тренував дітей та одночасно активно брав участь у різних змаганнях. В нього було щасливе життя, затишний будинок, кохана дружина та четверо гарних діток. “Руський мір” позбавив спортсмена всього, що чоловік встиг нажити за свої 45 років.
Тепер Євген прокидається не у своєму будинку, а в орендованій квартирі у Луцьку. Він мешкає з дружиною й найменшою 4-річною донькою (його син працює за кордоном, найстарша донька теж у Луцьку, а середня їздить звідси на навчання в Кропивницький). Євген зараз працює охоронцем у супермаркеті — все ще оговтується від пережитого.
"27 лютого о 6 ранку ми виїхали, а через годину сусід телефоном повідомив, що вже о тій порі ми б машиною не виїхали: в гаражі посікло осколками двері, тобто вже б і машину зачепило. А на другий день, 28-го, вже будинку не було. А ми ж виїхали на два дні. Планували повернутися. Думали, як в 2014 році, трохи постріляють, і все притихне… Навіть не взяв із собою медаль, яка із золота була", - ділиться Євген.
Нескреба зізнається, що коли побачив руїни будинку на фото, то плакав: під завалами опинився шматок його життя - "сімейна пам'ять" у фото та нагороди — доньок та його власні. Їх назбиралося стільки, що чоловік виділив для медалей і кубків окрему кімнатку в домі.
Євген і його дружина Тетяна зауважують, що дивним чином на їхній вулиці постраждали тільки дві оселі, їхня і ще однієї сім'ї, які були відомі у місті як такі, що "за Україну".
Все, що лишилося від будинку Євгена Нескреби у ВолновасіФото: Євген Нескреба
Нескреба зізнається, що раніше дивувався, коли знайомі спортсмени з Луганська у 2014 розповідали, що виїхали без своїх медалей. А тепер сам опинився у такій самій ситуації: "Мій знайомий спортсмен виїхав із Луганська ще 8 років тому. І от він нічого не взяв! Я питав його тоді, як це він нічого не забрав з собою? Він тоді сказав: "Женя, як може бути щось дорожче за життя".
“Після першого тренування стало легше"
Нині Євген обживається на новому місці. Найперше повідомив про знищені нагороди в усі спортивні організації, від яких нагороджували його й дочок. Тетяні уже надіслали пакунок з медалями-дублікатами із Литви.
Готують дублікати також в Італії. А ще задля підтримки свої медалі й кубки пересилають Євгену його друзі-спортсмени.
"Хлопці, мої знайомі, казали: Давай, Женя, починай тренуватися… А я думав, що вже все — що я ніколи до гир вже не підійду. Пару тижнів в мене були такі думки. Було таке, що думаю: "Зараз от візьму"… Починаються сльози... А після першого тренування стало легше".
Нескреба розповідає, що після евакуації на Волинь (а приїхали сюди тому, що дружина-прикордонниця мала працювати у Луцькому прикордонному загоні), він налагодив зв'язки з місцевим фізкультурно-спортивним товариством "Колос".
Йому допомогли продуктами й позичили для тренувань гирі. Влаштуватися тренером у час війни у місті, де й раніше гирьовому спорту уваги приділяли небагато, Євген не зміг: "Зараз піти в спортшколу тренером — нереально. Зараз усе закрито. Гирьового спорту, як такого, тут нема у Луцьку".
5 серпня Євген Нескреба завоював першу медаль на змаганнях в Турійській громаді, що на Волині. Спортивні заходи організували, щоб зібрати гроші для ЗСУ. Видається, поки Євген Нескреба тримається за гирі, вони "тримають" його.
Фото зі змагань у МіланіФото: Євген Нескреба
Потрохи тренується, а також онлайн консультує свого волноваського вихованця, який за кордоном, та доньку Тетяну, яка відновила заняття. За кордон їхати не хоче, тим більше, що військовозобов'язані і його дружина, і донька. Зізнається, що хоч після початку війни й грозив кинути спорт, вже потроху шукає інформацію про нові змагання.
"Кажу своїм - "давайте телефонуйте — буду приїжджати та підіймати". Тренуюся регулярно. У спортшколі я підіймав у перерві між заняттями, а діти мені рахували. Тут з моєю роботою виходить так: 4 дні працюю, 5-ий відпочиваю, 6-ий тренуюся, 7 відпочиваю, 8 - тренуюся".
Планувати новий будинок Нескреби поки бояться, кажуть, що і його можуть розбомбити, тим паче Волинь межує із Білоруссю, звідки ведуться ракетні обстріли України. Але Євген дозволяє собі планувати спортивне майбутнє: збирається на Чемпіонат Європи, що відбудеться в грудні в Польщі. Планує їхати власним коштом.
