Мешканцям Вугледара привезли буржуйки та іншу гуманітарну допомогу. Відео

6 буржуйок, засоби гігієни, консерви, муку, а також плівку для вікон отримали жителі Вугледара. Все це їм привіз волонтер з Сєвєродонецька Юрій Широков. Новиною поділилися журналісти телеканалу FREEДОМ.

"Сім місяців ми у підвалах"

Внаслідок регулярних обстрілів у Вугледарі немає ні води, ні світла, ні газу. На зиму, щоб зігрітися, люди заготовляють дрова. Але намагаються далеко від укриттів не відходити.

“Де дерева сухі: пиляємо, рубаємо, складаємо. А що робити? Заготовляємо дрова”, — розповідають місцеві жителі Вугледару.

Мешканці Вугледара Фото: FREEДОМ

Зараз, за словами журналістів, у Вугледарі залишаються жити понад тисячу людей.

“Що ж ми тут, збираємо по селищу сміття одне, буржуйки всі розбиті, іржаві. Ліпимо чавунні перехідники, дротом стягуємо”, — пояснює волонтер Олександр.

Волонтер ОлександрФото: FREEДОМ

Буржуйки та іншу гуманітарну допомогу у місто привіз волонтер з Сєвєродонецька Юрій Широков.

“Зараз ситуація настільки важка у гуманітарних питаннях, у плані того, що настали холоди. Люди перебувають у підвалах, де сиро, холодно. Ми сьогодні встановимо шість буржуйок у підвали шкіл та де перебуває маса людей, де збираються вночі всі жителі міста”, — каже Юрій.

Привезені в цей день буржуйки, а також допомога від Православної церкви України у вигляді мила, консервів, борошна, плівок для вікон — дуже потрібні, але їх все одно не вистачить, щоби покрити всі потреби, вважають жителі Вугледара.

Мешканка Вугледара Марина — старша в одному зі сховищ міста. Вона взяла на себе зобов’язання відповідати порядок. За її словами, зараз усі чоловіки збирають дрова, але їх знайти все складніше.

Марина, мешканка Вугледара

“Зараз дрова економимо, тому запалюємо мангал один день — двічі, наступного — раз на день”, — ділиться особливостями життя у місті Марина.

Вона розповіла, що в укритті мешкає близько 100 людей.

“Щодня є прильоти, кожен день є поранені й загиблі. Поки родичі дізнаються, що це не ти, вони там божеволіють”

“Сьогодні відносно тихо, народ розбігся будинками. Тільки почнуть стріляти — всі біжать у сховище. Все залежить від ситуації в місті”, — зазначила Марина.

Жінка розповіла, що не знала, як доведеться переживати зиму у підвалі під школою, адже помешкання там велике.

“Сім місяців ми у підвалах, сім місяців ось у таких умовах. І єдиний порятунок, щоб якісь ліхтарики, телефони зарядити, хоч якось із родичами вийти на зв’язок — це генератор. На жаль, це такі пристрої, які часто ламаються. Фахівців та запчастин тут теж немає, тому якщо є така можливість, ми були б дуже вдячні за генератор”, — просить Марина.

Вона поскаржилася, що інтернету в місті немає, але періодично можна спіймати хоч якийсь зв’язок і зателефонувати родичам, щоб сказати лише два слова: “Живий, здоровий”.

Відеорепортаж з Вугледара:

Читайте також: Вони боролися за Волноваський район — три історії героїв нашого часу