Денис Гайдук — військовий лікар-хірург з Хмельницького. На початку повномасштабного вторгнення чоловік знаходився у Волновасі, а потім продовжував свою хірургічну діяльність у Маріуполі. Чоловік потрапив в російський полон та пробув там з 12 березня по 29 жовтня 2022 року. Свою історію Денис розповів Суспільному.
"В операційну попадання було, ми дивом вижили"
Бути лікарем Денис Гайдук мріяв з дитинства.
"Я пам’ятаю, як мама до себе брала в шпиталь МВС, на чергування. Вона робила маніпуляції, вона була в білому халаті, тоді ще модно було ковпак крохмалити. В школі, вже в дев'ятому класі, я остаточно вибрав собі спеціалізацію, вирішив, що хочу бути хірургом", - розповів чоловік.
На початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну Денис перебував у місячному відрядженні у Волновасі, у складі лікарсько-сестринської бригади Маріупольського госпіталю. У місті, разом з іншими лікарями, він надавав допомогу важко пораненим.
“24 лютого, близько 4:30 ранку вже почалися авіа удари, обстріли потужні, сильні. Ми швидко прокинулись, спустились вниз і почали приймати рішення чого нам очікувати й що нам робити”, — пригадує військовий лікар.
На третій день російського вторгнення Денис з командою вирішили повернутися до Маріуполя, щоб рятувати людей там.
Через велику кількість поранених військових та цивільних змушені були розгортати свою хірургічну діяльність на декількох базах, каже Денис Гайдук: "Командир прийняв рішення, щоб відправити мене в кардіоцентрі в Маріуполі в БСМП. Я приїхав туди, пройшовся по поверхах, все обдивився, які в нас можливості. Крім анальгіну і димедролу нічого немає, бо це вузькоспеціалізована лікарня, це кардіоцентр. Такі, операції, які нам треба, там не виконували. Але було обладнання, якісь інструменти й на тому дякую".
Денис з колегами виконував по 115 операцій на добу.
"В нас був один генератор, наш госпіталь трохи дизелю підвозив. В нас електрики вистачало буквально включити три рази вдень по годині часу, все решта часу ми оперували під налобним ліхтариком, це вже було постійно. Було два хірурги, був анестезіолог, взагалі інтерн, медсестри були також, які допомагали нам. Коли ти 24 на 7 під обстрілами, коли ти стоїш в операційній й прилітає "ФАБ" десь, Слава Богу, що поряд прилітали тисячні чи трьохтисячні, поки ти стоїш в операційній з хірургами, тебе хлоп і якісь долі секунди й тебе підіймає від землі. Ти в повітрі знаходишся. Просто бункер монолітний, і коли падає, то якесь таке відчуття, тебе підкидає всередині. В нас і пробиті бункери були, і в операційну попадання було, ми дивом вижили", — розповів Денис.
Від 12 березня по 16 травня Денис проводив операції на Азовсталі.
"Операції були цілодобово, перев’язки, все підряд було. Постійні авіа удари, постійні артобстріли. Це було дуже важко: моральне й фізичне виснаження. В полоні вже своя історія, бо ти полонений, до тебе відношення відповідно буде зовсім інше. Ти — ворог для них", — сказав Денис Гайдук.
У полоні
Після Азовсталі військового лікаря направили в Оленівку, де він пробув до 11 жовтня.
"Якраз свій день народження там зустрів і 12 жовтня мене вже відправили на Горлівку. В Горлівці я пробув десь до 25 жовтня, а потім вивезли нас на Таганрог. І десь два дні я там пробув. В Оленівці ще більш-менш ставилися, бо приїжджало їхнє телебачення, вони робили певну картинку, для того, щоб показувати, що в нас все добре. Наші полонені були на кухні й готували з того, що їм видавали", — каже лікар-хірург.
Чоловік розповів, що у полоні також намагався надавати медичну допомогу.
Росіяни намагалися зламати полонених фізично й психологічно.
"В них є така традиція, у всіх тюрмах, я так зрозумів. До нас, до військовополонених, як "прийомка" і в цей день тебе так нормально, сильно били. Як такого знущання немає, але перші три доби ти відходиш від цього. В Горлівці пощастило, бо виходив, а вони одразу кричать: "Яка посада?". Кажу: "Лікар-хірург". Вони: "А, лікаря чіпати не будем". Постійно співали гімн Російської Федерації: зранку, ввечері. В столову крокували під пісні Радянського Союзу, різної ідеології. І військові, і не військові. Але пісні співати знаєте, це таке".
Денис поділився думками, що в першу чергу зробить після закінчення війни: "Коли закінчиться воєнний час я зберу сім’ю і поїду. Думаю на місяць вже точно дадуть відпустку. Поїду за кордон на відпочинок. Жити потрібно сьогодні: потрібно подорожувати, читати книги, бачити світ, потрібно спілкуватися з цікавими людьми. Ось цим я буду займатися".
Відеозапис інтерв’ю з лікарем:
