Військовослужбовець Руслан на псевдо “Мирон” – військовослужбовець-контрактник, який після повномасштабного наступу росіян взяв участь у запеклих боях за Волноваху. У Національній гвардії України поділилися його спогадами про тогочасні події.
“Кожен постріл був на вагу золота”
Військову кар’єру Руслан почав строковиком. Опинившись серед однодумців, він одразу зрозумів, що чим більше спілкується та вивчає військову справу, тим більше з’являється бажання підписати військовий контракт. Саме у 2021 році Мирон підписав контракт та поринув у військову справу.
“Змінився ритм життя. День був розписаний погодинно: навчання, тренування, служба. Військова служба привчає до дисципліни та стриманості, не можу сказати, що це погано відобразилося на мені. Такі навички сто відсотків знадобляться кожному чоловікові у цивільному житті”, - вважає військовий.
Ротація Мирона почалась за місяць до початку повномасштабного вторгнення. Перебуваючи на Донеччині, гвардієць відчував загострення ситуації на кордоні України. Цей місяць допоміг йому усвідомити, що час розплати настав і треба бути готовим до будь-яких подій.
“З перших днів вторгнення ми отримали бойовий наказ на відбиття передмістя Волновахи. Нас розбили на три основні групи, я був в ударній групі на посаді помічника гранатометника. Наша задача полягала у тому, щоб вибути у вказане місце, зайняти найбільш вигідну позицію та завдавати удар по техніці противника”, – ділиться спогадами боєць.
Руслан — нацгвардієць, який брав участь в обороні Волновахи у 2022Фото: Національна Гвардія України
Група Руслана просувалася під постійними ударами авіабомб та артилерії. Ворожа колона просувалася з максимальною швидкістю, тому зайняти позицію було важко. Було прийнято рішення вести вогонь з відкритого провулку та вже звідти корегувати дії та нищити противника.
“Це обґрунтований ризик, навіть якщо повернути час, я б не змінив свого рішення. Кожен постріл був на вагу золота та одна помилка могла коштувати нам життя. Я подав заряд гранатометнику та затамував подих. З першого пострілу нам вдалося підбити танк, який їхав попереду, колона зупинилася на деякий час, через неочікуваний постіл. Площа поринула у тишу – ми одразу зрозуміли, що зараз почнуть по нас бити з усього озброєння. Виконавши поставлену задачу, ми почали відходити у більш безпечне місце”, – розповідає Мирон.
В той момент, коли Руслан останнім відходив до укриття, окупанти почали обстрілювати українських військових з “Градів”.
“Саме під час руху, в декількох метрах від мене влучив снаряд. Отямившись, я зрозумів, що уламок потрапив у ногу. Побратими одразу відтягнули мене в укриття та надали медичну допомогу. У ледь притомному стані мене забрали на автівці та доправили до населеного пункту Валер’янівка, де й почався мій шлях лікування. Наразі, я намагаюся максимально швидко проходити реабілітацію, адже попереду ще стільки роботи для нашої перемоги”, – з посмішкою говорить воїн.
За проявлений героїзм та чітке виконання поставлених задач, Руслан нагороджений президентом України Володимиром Зеленським нагрудним знаком “За військову службу Україні”.
