Про ситуацію та життя людей у Вугледарі розповів волонтер Максим Чечиков для видання "Вчасно".
Життя людей у Вугледарі
Волонтер Максим Чечиков періодично привозить до Вугледара гуманітарну допомогу. За його словами окупанти фактично стирають це місто з лиця землі. Попри це за офіційними даними тут залишається 359 людей, за неофіційними — 564. Це переважно мешканці літнього віку.
“Якщо навіть говорити про мою останню поїздку, це було вчора, нас обстрілювали з міномета. Ці осколки, на щастя, пройшли повз авто, ми доїхали, допомогу все одно довезли. Від міста зараз нічого не лишилося. Тут немає жодної вцілілої будівлі”, — каже Максим.
За словами чоловіка мешканці Вугледара переважно живуть гуртом у підвалах.
“Люди тут дуже ображаються, коли їх називають “ждунами”, бо є які розмовляють і українською, і самі кажуть, що завжди жили в Україні, прожили тут 60−70 років. Виїжджати кудись вони не бачать сенсу. По-перше, вони не розуміють, куди виїжджати. По-друге, пенсіонери, яким 60−80 років, не знають, що таке інтернет, як ним користуватися, як знаходити ці шелтери, як жити далі, адже пенсія півтори-дві тисячі, і за неї не прожити у великому місті.
Крім того, на жаль, ці будинки, куди приймають переселенців, не завжди тримають мешканців до кінця війни. Хтось, звісно, помагає, забезпечує, а хтось приймає лише на 2−3 місяці, а потім каже “далі самі”. Тоді люди вертаються жити назад у підвал, тому що немає куди йти. В результаті хтось просто думає “я тут усе життя, і куди я зараз поїду?”, а хтось просто не знає, куди їхати", — розповідає волонтер.
Зараз Вугледар, як і інші міста України, готується до зими. Волонтери привезли людям генератор, наступного разу планують забезпечити їх буржуйкою. Чечиков каже — в місті зараз достатньо зламаних дерев, тому дровами люди будуть забезпечені й мерзнути ніхто не буде точно.
