10 квітня відбулося нагородження переможців першої премії «Ранкової зорі» від видавництва «Ранок». Її лауреатами стали найкращі, на думку експертів, вчителі України, які навіть за складних часів змінюють українську освіту на краще. Серед лауреаток опинилася й волноваська вчителька української мови та літератури Оксана Обідченко. Історію незламної вчительки опублікували у WoMo.
Оксана Обідченко: «Я відчувала, що зможу пройти будь-які випробування»
«До нас війна прийшла вже 25 лютого — тоді прилетів перший снаряд, який зруйнував мій дім», — каже Оксана Обідченко, учителька української мови та літератури родом із міста Волноваха Донецької області. Саме вона стала першим переможцем премії «Ранкові зорі» — у номінації «Незламний вчитель».
Вперше з війною Оксані Обідченко довелося зіштовхнутися ще у 2014 році. Тоді наприкінці травня на околицях Волновахи між українськими військовими та проросійськими бойовиками тривали бої за контроль над населеним пунктом. Цей час Оксана Обідченко не залишала рідного міста.
У лютому 2022 року їй довелося знову пережити всі жахи війни. Уже на наступний день після початку повномасштабного вторгнення дім вчительки був зруйнований унаслідок ворожого обстрілу. До 6 березня їй разом зі старенькою мамою довелося переховуватися в підвалі напівзруйнованого будинку, поки один український військовий не допоміг виїхати їм з рідного міста.
«Лише 6 березня нам вдалося виїхати, виїхати в чому були. Спочатку приїхали до Дніпра, потім переїхали на Західну Україну. Виїхала без документів, тому що колишня директорка моєї школи пішла працювати на окупантів. Вона не видала нам жодного документа, не видала трудову книжку, заблокувала всі накази. Тобто ми виїхали практично без нічого. Тоді життя, можна сказати, практично зупинилося», — пригадує перші дні повномасштабної війни пані Оксана.
З оточеного міста вчителька переїхала до Дніпра, а тоді — до Трускавця Львівської області, де проживала наступні три місяці. Як тільки з’явилася можливість, Оксана Обідченко почала телефонувати своїм учням і колегам та запитувати, як вони. Через деякий час разом із колегами в неї виникла ідея — заснувати власну онлайн-школу, аби колишні учні, які роз’їхалися по всій країні й навіть світу, мали нагоду продовжувати навчатися далі. Однак і тоді виклики не закінчилися.
«Коли ми давали оголошення про школу, то пішли погрози. Погрози від колишньої директорки, яка закликала нас негайно повертатися і починати працювати на окупанта. Після цього вона занесла всіх до чорного списку. Практично дороги назад у нас не було, лише вперед», — каже пані Оксана.
Оголошення про відкриття онлайн-школи Оксана Обідченко разом із колегами поширювала через різні місцеві канали та групи в соціальних мережах. Окрім колишньої директорки школи, їй погрожували й інші колаборанти з рідного міста, які вимагали в неї «прикрити цей бандер-штаб». Нелегким був і процес спілкування з батьками учнів, адже не всі хотіли записувати своїх дітей до цієї школи.
«Щоб не впадати у відчай, я почала проходити курси підвищення кваліфікації, брати участь у різних наукових конференціях, займалася волонтерською діяльністю, зокрема вела мовні курси для дорослих. І фактично весь час була на зв’язку зі своїми учнями».
30 серпня школа Оксани Обідченко все ж запрацювала. Зараз у ній навчається 262 дитини з усієї країни, зокрема й тимчасово окупованих територій. За ці роки перед колективом школи й учнями постало ще багато викликів, наприклад, блекаути восени-взимку 2022–2023 років. Тоді пані Оксана, як вона сама пригадує, давала уроки і в пунктах незламності, і на морозі, ловлячи зв’язок просто посеред вулиці.
Зараз Оксана Обідченко мешкає на Тернопільщині та разом із колегами продовжує працювати, доводячи, що таке справжня незламність. Нещодавно вона у співавторстві з іншою вчителькою написала посібник «Працюймо разом», що містить вправи й тести для уроків з української мови. Їхня мрія — надрукувати його окремою книжкою.
Пані Оксана каже: «Незламність — це здатність виходити переможцем зі складних життєвих ситуацій. Я вірила у своїх учнів і колег, які виїхали з окупації, вірила в себе. Я відчувала, що зможу пройти будь-які випробування, які може поставити перед нами життя».
Взяти участь у премії Оксана Обідченко вирішила для того, щоб поділитися своїм досвідом та інноваціями з іншими вчителями, розповісти про те, як працюють педагоги, що виїхали із зони бойових дій. Крім того, як зазначає сама вчителька, вона відчувала, що участь у премії допоможе поширити її ідеї й методики, а також надихнути інших колег на вдосконалення педагогічної практики. Вона хотіла показати, що здаватися не можна в жодному разі й що потрібно продовжувати боротьбу, зокрема боротися на освітньому фронті: не давати окупантам вчити українських дітей на тимчасово окупованих територіях.
«Ця перемога визнала не лише мою особисту працю, а й важливість ролі вчителя в освіті. Одночасно з цим в мене була велика вдячність — вдячність за підтримку колег, які заснували разом зі мною онлайн-школу, друзів і родини, які завжди вірили в мене і підтримували у всіх моїх починаннях».
Про премію «Ранкової зорі» від видавництва «Ранок»
Загалом премія «Ранкової зорі» мала шість номінацій: «Незламний учитель», «Інноваційний учитель», «Учитель-наставник», «Результативний учитель», «Учитель-новатор» та номінацію «Зірковий учитель» — головну відзнаку премії «Ранкові зорі». Лауреатів відзначили грошовою винагородою в 10 тисяч гривень (переможця номінації «Зірковий учитель» — 25 тисяч гривень). Також журі нагородили спецвідзнаками деяких півфіналістів премії, які отримали по 1 000 чи 5 000 гривень.
Переможці першої премії "Ранкові зорі" від видавництва "Ранок"Фото: "Ранок"
