Про роботу бійців-аеророзвідників 148-ї артбригади, які боронять фронт на Вугледарському напрямку, розповіли журналісти «Укрінформ».
Довідка: 148-ма окрема артилерійська бригада (148 ОАБр) – артилерійське з’єднання у складі Десантно-штурмових військ ЗСУ
“Раніше смажив каву, тепер орків смажу”
“Година їзди у бік Вугледара, заїжджаємо в «зеленку», відпускаємо машину і поспішаємо в непомітне приміщення. Два ноутбуки, три лежачі місця на збитих дошках, у кутку невеличка кухня, за стіною гиркає генератор”, - саме так журналісти описують “апартаменти”, в яких працюють українські військовослужбовці.
Господар цієї аскетичної «квартири» має псевдо “Балу”. До війни чоловік заснував фірму у Ладижині, яка займається обсмажуванням кави. У ЗСУ підприємець також потрапив завдяки улюбленому напою: вийшов випити американо – і зустрівся з ТЦК.
“Балу”Фото: Укрінформ
“Мене попросили оновити дані та сказали, що є право вибору. Розповів про себе: освіта, спорт (кандидат у майстри з паверліфтингу), досвід роботи. Вислухали і засватали в ДШВ до Житомира, де якраз потрібні сильні та розумні. Так і потрапив до бригади, там же змінив ім'я і не шкодую жодного разу. Раніше смажив каву, тепер орків смажу”, - розповідає Балу.
Чоловік служить оператором та командиром відділення. У відділенні ще є водій, зв'язківець та пілот, який прийшов із посадки на запах кави. Його ім’я Руслан Бабенко, коротко – Бабай. І 5 років із 25 він служить у ЗСУ. Раніше служив у тиловій частині забезпечення. Після повномасштабного вторгнення росіян перевівся з другом у бойову артбригаду. Був спочатку зв'язківцем, але вивчився на пілота і з листопада літає на «Пумі».
Довідка: БПЛА «Puma» – легкий безпілотний літальний апарат, створений американською компанією AeroVironment. Аеророзвідник здатний літати під управлінням оператора або орієнтуючись самостійно з використанням GPS-навігації. В рамках реалізації експериментальної програми ВПС США зі створення нових джерел живлення для безпілотних апаратів він показав рекордну для свого класу тривалість польоту понад 9 годин. Водночас його підготовка до роботи займає лише декілька хвилин.
“Літати нескладно: якщо грав на комп'ютері, то все знайоме, моторика пальців та сама. Наша «Пума» – непоганий птах, залітає до 60 км, достатня висота польоту та хороша оптика: якщо опуститься нижче кілометра, можна побачити, як ворог курить цигарки. Ризик є, іноді збивають «Тори». Пам'ятаю, під Запоріжжям треба було подивитись в одному місці, прилетіли – дивимось, а під нами «Тор» стоїть. Бах – і мінус «Пума». Але ризик того вартий, наприклад, один заряд «Бука» коштує дорожче за весь комплекс «Пуми»”, – розповідає Бабай.
Руслан БабенкоФото: Укрінформ
Чоловік поділився як знаходить «Буки» серед донецьких степів:
“Наказують на зліт, дають приблизні координати і кажуть, що шукати. Шукаємо щось цікаве. Топчемо очима поля і розчісуємо посадки. Війна завжди залишає сліди, ми їх шукаємо, сліди завжди до чогось виводять. Якщо бачиш рух особового складу, слідуємо за ним: як правило, вони приводять до гармати. Буває, щастить, летиш – і бачиш на панорамі вихід, його спалах видно добре з будь-якої точки та в будь-який час.
Ми вистежуємо ціль, ідентифікуємо її, відзначаємо координати та передаємо все керівництву, даємо їм картинку в режимі онлайн та коригуємо роботу. Після ураження деякий час спостерігаємо для підтвердження результату, що той самий «Бук», наприклад, догорів”.
“Головне – не палитись”
Бабай сідає за пульт із монітором, оператор зі зв'язківцем запускають витончений дрон із катапульти. Балу по «Кропиві» (програмне забезпечення) повідомляє координати квадрата, з якого наших хлопців нещодавно непокоїла гармата, вона і є ціллю пілота.
“Я можу вже й без «Кропиви» літати. З січня як сюди заїхали, так і літаємо. Встиг усю карту вивчити очима”, - говорить пілот.
“Ми, як ніхто, знаємо, що головне – не палитись, ми тут хоч і є, але нас тут немає. Ви не думайте, що до нас легко дістатися. Щоб вам доїхати, проводиться комплекс заходів: моніторяться ворожі «пташки», включається потужний РЕБ, просто так не заїдеш. Та й не політаєш просто так: а давай, Русику, зганяємо, там такі гарні «Буки» стоять… Ні, на кожен виліт робиться заявка з маршрутом, усе це читає наше ППО та РЕБ, роблять нам вікно, в яке ми злітаємо, але яке закрито для ворожої сили”, – додає Балу.
Пума підіймалася й опускалася, загальний вигляд змінювався крупним планом, вони розчісували посадки і гладили поля, підіймалися і наближалися знову, робили свою роботу – і знайшли, що шукали. Перший постріл потрапив майже в ціль, другий ліг далі, від третього здетонував склад із БК, четвертий ліг осторонь. Арта дала п'ятий – і потрапила саме в ціль! І таке буває! «Пума» трохи насолодилася палаючою посадкою і поспішила у новий квадрат назустріч новим цілям.
