Про окупацію Вугледара та бої за місто розповіли журналісти “Слідство.Інфо”, які поспілкувались з одним із військових в штабі одного з батальйонів 72-ї бригади ЗСУ. (Ім’я військового змінено з міркувань безпеки).
“У них був паритет у повітрі”
“До того як бригаду передислокували на Донеччину, у нас була абсолютно боєздатна частина та укомплектований штат. Але за два роки боїв без ротацій і відпочинку ми перетворились на небоєздатну одиницю, бригада стерлась у нуль”, — каже Віктор, який обіймає посаду в штабі одного з батальйонів 72-ї бригади ЗСУ.
На запитання, чому не вдалось утримати Вугледар, Віктор пояснює:
“А що таке зараз панівна висота, якщо над тобою висять цілодобово розвід дрони противника. І у нього є перевага в артилерії, у нас артилерії не давали практично, це не так, як було зимою 23-го, коли ми розмотали 155-ту бригаду (у лютому 2023-го 72-га бригада знищила кілька колон російських танків і фактично зробила небоєздатною 155-ту бригаду морської піхоти рф, котра атакувала Павлівку, що поруч з Вугледаром). Тоді в нас було повно арти, стріляй — не хочу, тепер — ні, у них паритет у повітрі шляхом більшої кількості fpv-дронів. Росіяни також почали дистанційно мінувати всі під’їзні дороги до переднього краю. Так, піхота в них — бомжі, але є перевага в засобах і кількості. У нас просто вже ніким і нічим було воювати”.
Віктор називає цифри, скільки в нього залишилось у батальйоні людей. З 350 по штату залишилось людей на один взвод — до 30. Це з механіками, водіями, останнім часом піхотинців у підрозділі, які утримували передній край — смугу із 2-3-х кілометрів, було 14-18 людей.
“Ми говорили неодноразово, що підрозділ небоєздатний, нам іноді придавали якісь сили, але вони теж швидко стирались через неадекватно нарізані задачі, як-от “відновити втрачені позиції”, а ми не могли вже тримати ті, на яких стояли в той момент”, — каже військовий.
На запитання, чи можна було якось стримати наступ росіян на Вугледар уже в останні місяці, Віктор відповідає, що так, “якби нас поміняли хоча б 2-3 місяці тому, але це залежить, на кого, і якої якості там би була піхота, чи не боялась би вона тримати передній край”.
