Після нападу росії на Волноваху хлопчик Данило евакуювався зі своєю родиною до Німеччини. І це його історія. (Далі — пряма мова)
"Я назавжди запам’ятаю той день, коли почалася війна"
— Війна — це слово для мене означає страх, хаос, горе, руйнування українських селищ та міст, втрата, розгубленість. 1000 днів війни кардинально змінили моє життя і змусили адаптуватися до нових умов.
Я назавжди запам’ятаю той день, коли почалася війна. 24 лютого 2022 року прокинувся від удару такої сили, що моє ліжко підстрибнуло, і я не міг зрозуміти, що сталося. Мене охопила паніка. Я встав та побіг до мами, яка дивилась новини по телевізору і зі сльозами на очах сказала, що почалася війна.
Війна… У школі ми вивчали на уроках історії різні війни, але це було інше. Ця війна занурила мене, мою сім’ю, усіх українців в реальне почуття страху, невідомості та виживання в страшних умовах.
Через кілька тижнів я з мамою поїхав у своє містечко, яке пам’ятав зеленим, квітучим та затишним. Тоді вперше побачив, як війна руйнує не тільки домівки, а й людські життя. Люди, яких я бачив раніше усміхненими, в очах яких палав блиск, були налякані та розгублені, а в очах лише одне питання: «Як жити далі, що робити?»
Сьогодні я живу та навчаюся в Німеччині та пишаюся стійкістю наших воїнів на фронті, силою духу наших волонтерів. Минулого року був присутній в Lauenbrück на волонтерському заході, де збирали допомогу німецькі громадяни для українців. Дивлячись та беручи участь в цьому заході, я відчував гордість за свою країну та вдячність цим небайдужим людям.
Ілюстрація Волноваха.City
За 1000 днів війни українці стали згуртованими, незламними й героями, тому що в умовах війни люди радіють від маленьких приємних речей, радіють від слова «жити».
В майбутньому, коли стану дорослим, я хочу все, чого навчуся в Німеччині, втілити в життя в Україні, тому що Україна – це Європа. Я люблю свою Батьківщину і пишаюсь бути Українцем.
