Уродженка Волновахи Анастасія Знаменська наразі живе в Панамі, де бере участь у заходах на підтримку України та збирає кошти для українських дітей. Про те як іноземці реагують на повномасштабне вторгнення росії та як українська діаспора підтримує земляків за кордоном дівчина розповіла для Волноваха.City.
Відстань від рідної землі
До 2020 року Анастасія жила в Україні та працювала у міжнародних гуманітарних організаціях. Однак через особисті обставини вона опинилася в Колумбії, а згодом переїхала до Панами. Як тільки почалася війна, вона стала свідком труднощів, з якими стикаються українці за кордоном.
З перших днів повномасштабної війни Анастасія відчувала паніку та безсилля.
“Відстань від рідної землі не дозволяла мені допомогти моїй мамі, яка залишилась у Волновасі, а постійні тривоги та пошук інформації через соціальні мережі стали моєю новою реальністю. Найскладнішим був той час, коли я дізналася що Волноваху окупували. Я не могла зв’язатися з мамою, яка тоді була вимушена виживати без води, опалення, газу та зв’язку у підвалі під постійними обстрілами. І коли я отримувала хоч якусь маленьку дозу інформації з соцмереж, я вже домальовувала в голові, як там насправді справи. Адже та інформація, була часто суперечливою та фальшивою”, — згадує Анастасія.
Анастасія хвилювалася за родичів та знайомих, які намагалися виїхати з окупованих територій.
“З розповідей тих, хто зміг вибратися з Волновахи, я дізналася, як люди в умовах обстрілів і відсутності базових умов для життя виживали, гуртуючись і допомагаючи один одному. Я щаслива, що моїй мамі вдалося звідти вибратися і зараз вона перебуває у більш безпечному місті”, - розповідає дівчина.
Підтримка українців в Панамі
У цей складний період Анастасія віднайшла віру в силу української спільноти. У Панамі вона долучилася до українського ком’юніті, яке організувалося в місті навколо підтримки України. Вони проводили акції проти війни, організовували ярмарки де збирали кошти на підтримку українців та інформували місцевих жителів і світову спільноту про ситуацію в Україні, розповідаючи про агресію росії.
“Коли я приєдналась до української спільноти, люди вже провели кілька акцій, ходили до російського посольства з плакатами, влаштовували мітинги з вимогою зупинити війну”, — каже Анастасія.
Вона зауважує, що навіть росіяни, які жили в Панамі, спочатку приєднувалися до акцій, але боячись російського посольства, перестали це робити.
Попри те, що в Панамі українці не мали підтримки від держави, вони згуртувалися і стали голосом України, спільно працюючи над тим, щоб світ дізнався правду про російську агресію.
“Українці збирали підписи, зверталися до президента Панами, просили підтримати Україну та обмежити прохід російських кораблів через Панамський канал. На жаль це не дало результатів і ми виявилися безсилими проти комерції, яку має Панама з росією.
Після того було багато перформансів. Наприклад ми відтворювали події в Бучі, показували епізоди тортур або вбивств цивільних. Люди одягали там одяг у червоній фарбі, яка символізувала кров вбитих росіянами українців. Також був перформанс біля посольства росії — українці включили звуки сирени, а потім показали як російські ракети вбивають українців”, - ділиться дівчина.
Ці акції зацікавили представників країн Європейського Союзу та інших впливових людей.
“Наприклад, директорка музею свободи та прав людини в Панамі запропонувала нам безоплатно виставити фотографії війни, і зробити фотоінсталяції українських фотографів. Ми виставили світлини фотографа Михайла Паленчака, який нам дав дозвіл видрукувати його фотографії. На цих світлинах були жахи, які бачив сам фотограф… Тіла, які лежали на Житомирській трасі — там були десятки тіл, розбиті цивільні машини. Групи людей під ковдрою лежали на шинах, які намагалися спалити… Вздовж цієї дороги були позиції росіян”, - ділиться Анастасія.
Житомирська траса, 2 квітня 2022.
Про російську агресію та порушення людських прав українці кричали й з трибун університетів Панами, показували людям документальні записи та фільми про війну в Україні тощо.
“За допомогою Європейського Союзу й особистих контактів з деякими режисерами, ми змогли знайти дев'ять українських фільмів, які ми змогли показати панамцям на безоплатній основі. Це був тиждень українського кіно”, - згадує дівчина.
Також вона зазначає, що крім заходів, спрямованих на протидію російській агресії, українська діаспора працює над тим аби познайомити панамців з українською культурою, традиціями та мовою. Наприклад Анастасія неодноразово проводила урок української мови та літератури для іноземців.
Одним з особливих заходів української діаспори у Панамі Анастасія називає благодійний Гала вечір.
“Це був вечір для збору коштів для онкохворих дітей. До нас прийшло 160 людей, які, по-перше, купили квитки на цей благодійний вечір, а по друге — долучилися коштами до зборів. Ми пригощали гостей традиційними українськими стравами, а також проводили аукціон з дуже такими символічними й важливими для нас речами, тобто там були прапори з підписами військових, були особисті якісь речі, були книжки, а також картини панамських і іноземних митців, які захотіли долучитися до заходу та допомогти нам у зборі коштів.
Всі кошти, які ми зібрали, були відправлені за допомогою аудиторської контори тут в Панамі, на потреби українських дітей хворих на рак.
Тобто з маленьких кроків ми змогли вийти на більш, скажімо так, продуктивний рівень, це вимагає дуже багато зусиль і часу, це як додаткова частина твого життя, додаткова робота, багато стресу… Але це нас об'єднало і місцеві тепер знають про нашу діаспору, знають про Україну і знають, що війна триває”, - розповіла волонтерка.
Анастасія впевнена, що важливо не здаватися в моменти відчаю і продовжувати шукати можливості допомогти своїй країні навіть з відстані.
