Едуард Савченко з Костянтинівки почав малювати герби населених пунктів Донеччини та Волноваського району включно, після того, як побачив, як російські загарбники змінюють символіку тимчасово окупованих населених пунктів. За два роки роботи, досліджуючи історію регіону, він створив понад сотню робіт. Про те, чому українські герби потребують реформи, що означає правило "не накладати метал на метал" і як зберегти історію через символи, чоловік розповів для Волноваха.City.
"Герби не малюють, а складають"
Едуард Савченко ніколи не навчався геральдики професійно. Магістр хімічних технологій за освітою, він працює графічним дизайнером і займається краєзнавством. До гербів він звернувся відносно нещодавно — близько двох років тому, працюючи над проєктом “Я це Костянтинівка”. Тоді він звернув увагу на міську геральдику, але ще не знав усіх тонкощів і правил.
"Як кажуть геральдисти зі стажем, герби не малюють, а складають", - пояснює Едуард.
Головне правило геральдики, яке він засвоїв першочергово, — це заборона накладання "металу на метал" або "емалі на емаль".
"У геральдиці є два основних метали — золото і срібло. Все, що бачимо жовтим, — це золото, все біле — срібло. Металеві фігури не можуть бути покладені на металеві поля. Тобто якщо на гербі зображене жовте сонце на білому щиті, то це вже не герб", - наводить приклад дослідник.
Едуард СавченкоФото: Едуард Савченко
Як російські загарбники змінюють герби окупованих населених пунктів
Поштовхом до серйозного вивчення геральдики стала так звана геральдична "реформа", яку проводить росія на окупованих територіях. Дизайнер аналізував новостворені сайти окупаційних адміністрацій, фотографії марок, квитків громадського транспорту тощо.
"Мене бісить як росіяни паплюжать герби Донеччини", - акцентує геральдист.
За його спостереженнями, окупанти здебільшого змінюють два елементи — форму щита та колірну гаму. Форму змінюють, щоб відповідати російській геральдичній системі, а кольори — щоб уникнути асоціацій з українським прапором.
"У гербі Макіївки вони замінили український заокруглений щит на французький прямокутний. І розвели між собою золото і лазур — жовтий і синій, щоб не було асоціації з українськими кольорами", - розповідає дослідник.
Герб МакіївкиФото: don.geraldyka.ua
Значною підтримкою для Едуарда стало знайомство з провідним геральдистом України Валерієм Напиткіним, який став його ментором.
"Валерій Напиткін сказав мені, що колись у 70-ті геральдистів збиралося декілька сотень, а зараз їх лише декілька десятків, і всі вони старші за 60. Тому він вболіває за те, щоб я продовжував цю справу, щоб українська геральдика далі жила", - ділиться Едуард.
Валерій НапиткінФото: ye.ua
Приватна Геральдична Гільдія
За два роки Едуард створив понад сотню гербів, хоча точної кількості не веде. Кожен охочий може побачити його роботи на Instagram-сторінці “don.geraldyka.ua”.
Усі роботи чоловік поділяє на три категорії. Перша — герби, складені повністю з нуля для населених пунктів, де символіки ніколи не було. Друга — редизайн офіційних гербів з додаванням нових символів, полів, елементів або кольорів. Третя категорія — перемальовування чинних гербів у векторному форматі, без змін.
"Багато гербів Донеччини затверджувалися в 90-ті, в нульові. Вони, напевно, малювалися в Paint - стандартному графічному редакторі. Їхня якість і вигляд бажали кращого. На герби регіону здебільшого вплинула промислова революція, козацтво, переселенці. Герби надазовських греків часто прикрашає грецький візерунок меандр. І, хоч він не має прямого стосунку до цих народів (урумів, румеїв), але вже став невіддільною частиною їхніх гербів. Також це вугілля, терикони, молотки. Козацьких символів теж багато: списи, шаблі, пірначі, полкові печатки”, - пояснює дизайнер.
Підготовка до створення кожного герба починається з ретельного вивчення історії населеного пункту.
"Я спочатку вивчаю історію населеного пункту, шукаю цікаві зачіпки. Завдяки цьому в мене виникає певне бачення, який факт можна візуалізувати, аби герб якнайкраще відображав конкретне місто, селище чи село", - описує процес Едуард.
Як приклад він наводить роботу над гербом Нової Каракуби у Волноваському районі. Там він відобразив сезонний видобуток глини, факт об'єднання двох різних поселень — німецької колонії та грецького поселення, а також основну економічну діяльність — кар'єр.
"Я намагався зберегти грецькі мотиви, які український геральдист Олег Киричок свого часу вніс до геральдики надазовських греків, але зробити їх більш сучасними", - розповідає про деталі роботи.
Боротьба з радянською спадщиною
Одна з головних проблем, яку помічає Едуард у сучасній українській геральдиці, — ігнорування дорадянської історії населених пунктів.
"Деяка символіка ігнорує багато історичних аспектів населених пунктів. Наприклад, дорадянський період повністю ігнорує. Ніби населеного пункту і не існувало", - критикує він підхід.
Яскравим прикладом такого підходу він вважає герб Краматорська.
"Вони повністю проігнорували свою історію, що були засновані задовго до того, як туди прийшла радянська влада", - коментує чоловік.
Герб Краматорська — офіційний символ міста Краматорська, затверджений 24 вересня 2008 року міською радою №21/V-3Фото: Вікіпедія
У своїй версії герба Краматорська він виокремлює слово "тор", що означає частину укріплення слов'янської фортеці, та додає козацьку епоху через малиновий колір.
Вплив на громади
Спочатку Едуард публікував свої роботи в Instagram просто "щоб не лежали на комп'ютері". Але реакція підписників його здивувала.
"Я не очікував такої реакції, отримував коментарі: 'Наскільки це цікаво!'. Почалися жваві обговорення, деяких людей я навіть приятелями називаю, хоча їх ніколи не бачив", - розповідає він.
З часом у спільноти навіть з'явився жарт: якщо редизайн Едуарда набирає 50 уподобань, його можна вважати офіційним гербом міста.
Паралельно з геральдичною діяльністю Едуард займається науковою роботою та активно працює з Вікіпедією, створюючи та доповнюючи статті про населені пункти. Багато інформації, яку він знаходить під час досліджень, потім структурує та викладає у вільній енциклопедії.
"Зараз мені доводиться самому писати статті на Вікіпедії, тому що знаходжу матеріал, збираю в один документ, структурую та з джерелами викладаю", - розповідає про просвітницьку роботу.
Потреба в реформах
Едуард переконаний, що Україні потрібна геральдична реформа на державному рівні.
"За 35 років відповідні структури, які мають цим займатися, не систематизували й не навели лад. У нас певний безлад відбувається", - критикує він нинішню ситуацію.
На його думку, геральдична реформа має стати частиною політики деколонізації.
"Якщо Україна взяла курс на деколонізацію в назвах міст, вулиць, пам'ятників, треба звернути увагу, що геральдика та міська символіка теж мають регулюватися в межах цієї політики", - наголошує дослідник.
Через відсутність державного контролю в Україні досі існують герби, створені в російській геральдичній системі.
Безоплатна місія
Попри визнання та запити, Едуард не заробляє на своїй геральдичній діяльності.
Свою роботу він розглядає не як бізнес, а як місію збереження історії.
"Вся моя геральдична діяльність — це не про гроші. Я працюю над тим, щоб змінити повністю систематичний підхід до муніципальної геральдики в Україні", - підсумовує чоловік.
Цей матеріал вийшов за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
