Коли життя розбивається об реальність війни, знайти в собі сили розпочати все знову — справжній подвиг. У рамках обласної фотовиставки «Жінки та війна: історії «до» та «після». Олена Улитич із села Діанівка Хлібодарівської громади ділиться своєю історією — розповіддю про втрату, адаптацію та нове життя, яке почалося не після бурі, а просто посеред неї.
Хто повідомляє: Хлібодарівська громада Донецької області
У чому суть?
«До війни я працювала директоркою школи, викладала біологію та географію і була закоханою в свою справу. Жила у селі Діанівці Волноваському районі Донецької області, де кожен день приносив нові можливості. Але одного ранку, коли світ за вікном здригнувся від тривожних новин, моє життя змінилося назавжди.
Я була на лікуванні у Моршині, коли дізналася проповномасштабне вторгнення. З серцем, сповненим страху, але й надії, я почала будувати нове життя у селі Созонівка Кіровоградської області.
Спочатку було важко – нове місце і нові люди. Але згодом я навчилася адаптуватися до нових умов і відкрила для себе нові горизонти.
Сьогодні я не просто виживаю – я живу! Я стала активною учасницею громади, організувавши простір взаємопідтримки «Тримайся». Навчаюся у вищому навчальному закладі та проходжу виробничу практику у Кропивницькому міському центрі соціальних служб. Все це стало новим стартом у житті.
Нехай війна забрала багато, але вона не змогла забрати моє бажання жити, творити і допомагати іншим».
