Після повномасштабного вторгнення та евакуації з селища Донське Волноваського району Юлія Білик відкрила власну справу та почала створювати розвивальні іграшки для дітей. Про свій шлях від втрат та розпачу до створення власного бренду розвивальних іграшок Lipkaplay підприємиця розповіла Волноваха.City.
Спогади про рідний дім
Ранок 24 лютого родина Юлії Білик зустріла вдома в селищі Донське. Того дня її чоловік поїхав у справах до Волновахи.
"Він зателефонував і каже, що в місті всі торгівці почали збирати та вивозити речі. Сказав що хвилюється за нас і попросив також зібратися”, - згадує жінка.
Пані Юлія зізнається, що рішення про евакуацію далося її родині непросто, адже було дуже важко залишати рідний дім, бізнес та налагоджене життя.
“Збиралися на тиждень, речей майже не брали. Сіли в машину та поїхали до Полтавської області, де жили мої родичі по батьковій лінії. Не хотілося їхати однозначно, але безпека дітей була для нас передусім", - каже підприємиця.
Тиждень перетворився на місяць, місяць на два і більше... Родина весь цей час проживала в селі Манжелія Глобинської міської громади Кременчуцького району. Жінка зазначає, що кілька місяців в них не було ні інтернету, ні зв'язку.
“Тоді ми дізнавалися про новини лише з телевізора. Чоловікові довелося докласти багато зусиль, щоб налагодити інтернет”, - розповідає переселенка.
Пані Юлія кожного дня сподівалася, що ось-ось закінчиться війна і вони зможуть повернутися…
"У мене була жахлива депресія. Я багато плакала. Але життя диктувало свої правила, і треба було щось робити, кудись рухатися", - відверто ділиться жінка.
Telegram-канал як спосіб допомоги
У квітні 2022 в Юлії Білик з'явилася ідея, яка пізнішедопомогла багатьом переселенцям після евакуації.
"Думала чим я можу бути корисною для суспільства… Тоді в нас не було можливості займатися волонтерством у звичному розумінні. Тому я вирішила створити Telegram-канал для допомоги переселенцям”, - каже жінка.
Вона шукала інформацію про всі можливі види допомоги в інтернеті, у соцмережах та інших Telegram-каналах та викладала її у свій канал "Допомога переселенцям гуманітарка". Це був один з перших таких каналів для ВПО.
"На той момент дуже складно було знайти джерело, в якому були б зібрані всі можливості, щоб отримати якусь допомогу чи надати якусь допомогу. Тому це було дуже актуально", - пояснює пані Юлія.
За час повномасштабної війни канал зріс з нуля до понад 21 тисячі підписників.
Скрин з телеграм-каналу пані ЮліїФото: Telegram
Переломний момент
"Десь через пів року я вирішила пройти навчальний курс з UI/UX дизайну, який тривав пів року. Заняття проходили онлайн, три чи чотири рази на тиждень і були дуже інтенсивними. Це навчання стало сильним поштовхом для мого виходу з депресії", - зізнається Юлія.
Спочатку переселенка планувала працювати UI/UX дизайнеркою, адже завжди мала тягу до дизайну та створення нового, проте під час навчання вона згадала свою давню мрію — створювати ігри на липучках. Цією справою жінка захопилася ще в Донському, коли в неї з'явилися власні діти.
Грантова підтримка як старт бізнесу
Після закінчення навчального курсу жінці на очі потрапила інформація про грант від Mercy Corps, благодійного фонду, який надавав фінансову допомогу для ВПО на відкриття бізнесу в селі. Подала заявку, але особливо не сподівалася на успіх.
“Ми з чоловіком довго думали, чим можемо бути корисними для села. Він любив готувати, і в нього була давня мрія — спробувати копчення. Подали бізнес-план на коптильню. Приїжджала комісія, дивилася все, ставила запитання. Через два місяці зателефонували та погодили бізнес-план. Так чоловік зайнявся коптильнею, надаючи послуги місцевим жителям. Вони приносять своє м'ясо, а він коптить за певну плату. В принципі, йому поки цих обсягів достатньо і він справляється", - каже переселенка.
Проте саму пані Юлію все одно тягнуло до творчості. До евакуації родина займалася оформленням кульками, але розпочинати цю справу на новому місці не хотілося через низку причин.
Lipkaplay: реалізація мрії
Тож пані Юлія подалася на ще одну грантову підтримку. Навчання проходило від “СОС Дитячі Містечка” та Червоного Хреста. Після навчання відбувся захист проєктів.
"Ми захищали проєкт онлайн, його погодили, і вже у січні цього року я стала підприємицею", - з посмішкою згадує жінка.
Юлія БіликФото: Юлія Білик
Цей проєкт передбачав закупівлю обладнання для виготовлення розвивальних ігор на липучках. Мінімальний набір включав принтер, ламінатор, ноутбук та матеріали. Також закупили плотер, спеціальний пристрій, який вирізає деталі автоматично, що значно полегшує процес виготовлення.
“Процес створення ігор досить трудомісткий. Спочатку потрібно видрукувати зображення, потім вирізати плотером за контуром. Ріже він не завжди ідеально, тож і з ножицями приходиться посидіти. Потім йде ламінація та вирізка, а потім збірка. На основу наклеюються липучки, а зверху деталі гри”, - розповідає підприємиця.
Найпопулярнішими серед покупців пані Юліє є ігри для найменших.
"Я навіть не очікувала, але ігри для малюків від 0 до 3 років, це наш “сталевий локомотив”. Для старших дітей популярні альбоми, які можна скласти з будь-яких ігор із каталогу. Унікальність нашого виробництва в тому, що ми створюємо ігри навіть на індивідуальне замовлення.
Малюк грається з книгою від пані ЮліїФото: Фото від пані Юлії для Волноваха.City
Нещодавно до мене звернулася вчителька з проханням створити навчальні ігри про догляд за зубами. Вона шукала в інтернеті та каже, що взагалі не могла нічого знайти. Так з'явилися дві нові гри, якими вчителька залишилася дуже задоволена”, - ділиться пані Юлія.
Сертифікат безпеки
Постійно навчаючись, жінка зрозуміла, що їй потрібен сертифікат безпеки й вирішила його отримати для своєї продукції.
"Я сама матуся, і для мене дуже важливо, щоб речі моїх дітей були виконані з якісних матеріалів. Проте сама ідея отримати сертифікацію виникла під час навчання, коли інші учасниці ділилися своїм досвідом. Одна з них займалася органічними овочами та отримувала сертифікати, які підтверджували натуральність продукції. Це підкреслює, що воно дійсно якісне і безпечне”, - зауважує підприємиця.
Юлія БіликФото: Юлія Білик
У червні 2025 підприємиця отримала Сертифікат і Декларацію відповідності про безпеку ігор, а у вересні бренду пані Юлії присвоїли відзнаку "Знак якості" в номінації "Якість, досконалість і патріотизм".
"Якщо в мене запитають про якість, я зможу підтвердити свої слова документально. Це особливо важливо для батьків малюків, які переживають про безпеку матеріалів. Я роблю деталі великими, дитина їх не відгризе та не ковтне, а липучки настільки міцні, що навіть дорослим важко інколи їх відірвати", - розповідає підприємниця.
Соціальна місія
Для пані Юлії важливо не просто заробляти гроші, а бути корисною для суспільства. Ідея соціальної місії виникла ще в Донецькій області, коли вона займалася надсиланням листів від Діда Мороза та Святого Миколая. Колежанка, з якою вона співпрацювала, від кожного листа відраховувала 2 гривні та на ці кошти віддавала магічні листи дітям у дитячі будинки.
Дівчинка відкриває свій новорічний лист. Архівне фотоФото: Фото від пані Юлії для Волноваха.City
Сьогодні соціальна місія бізнесу пані Юлії включає два напрямки:
-
Перший – безоплатна передача ігор благодійним фондам для дітей. Підприємиця вже надсилала ігри в “СОС Дитячі Містечка” та планує продовжувати цю практику.
-
Другий напрямок – працевлаштування внутрішньо переміщених осіб. Завдяки гранту від Червоного Хреста вона найняла на роботу переселенця, який допомагає у виготовленні ігор.
І хоч наймання працівника додало жінці роботи з документацією та звітністю, проте вона щаслива від того, що може бути корисною.
"Коли ти сама працюєш, це одне, а коли вже є працівники, краще взяти собі бухгалтерку. Я, наприклад, користуюся послугами бухгалтерки, яка допомагає з усіма нюансами найму. Це дуже зручно", - ділиться пані Юлія.
Баланс
Створення ігор вимагає багато часу та зусиль. Бували моменти, коли підприємиця працювала до двох-трьох ночі, а одного разу лягла спати о сьомій ранку. Родина допомагає, як може. Діти перекладають деталі по пакунках, чоловік допомагає клеїти та збирати альбоми.
"Після того випадку я переконалася, що мені потрібні вихідні, потрібно приділяти час родині та відпочивати", - зізнається переселенка.
Семирічна донька стала головною тестувальницею нових ігор.
Одного разу мама спробувала використати штучний інтелект для створення малюнка, але донька категорично заявила: "Ні, малюк якийсь не справжній. Не треба його".
Для переселенки робота з іграшками також є способом психологічного розвантаження.
"Моя робота мені дуже подобається, особливо коли все робиш в тиші або під спокійну музику. Іноді я дивлюся навчальні відео та водночас складаю альбомчики”, - зізнається підприємниця.
Шляхи реалізації продукції
Переселенка продає свої вироби через кілька каналів. Юлія представлена на Розетці, Промі та в Instagram. Кожна платформа має свої особливості.
"Instagram працює, коли працює реклама. А Розетка працює завжди", - ділиться досвідом жінка.
За її словами з Розеткою складніше розмістити товар, адже платформа має жорсткі вимоги до фото, фону, опису.
"То фото не так, то фон не такий, то там знак не такий... Але коли товар модерують та розміщують, він стабільно продається без додаткових вкладень у рекламу”, - акцентує жінка.
Головна порада Юлії для майбутніх підприємців – “не класти всі яйця в один кошик”.
"Якщо обирати кілька каналів для реалізації, то якийсь спрацює краще, але в будь-якому випадку буде результат", - каже жінка.
Поради для переселенців, які планують відкрити власну справу
Досвід пані Юлії може стати дорожньою картою для інших переселенців, які втратили бізнес або хочуть почати власну справу.
"Важливо ніколи не опускати рук. Якщо підприємець один раз зміг піднятися, він підніметься ще раз. Головне, щоб було в голові. А гроші можна знайти", - каже жінка.
Вона рекомендує звертатися до міжнародних благодійних фондів, таких як Mercy Corps або Червоний Хрест. Корисні ресурси – Telegram-канал "Грантові фішки" та сайт ГУРТ, де збирають усю інформацію про гранти із зазначенням термінів подачі заявок.
Для початківців пані Юлія радить подаватися на гранти з навчанням.
"Місяць-два вас навчають, потім ви пишете бізнес-план за домашніми завданнями та захищаєте його. Це найкращий варіант. Навіть якщо здається, що ви все знаєте, там можуть навчити дуже багато чому. Якщо моніторити, можна знайти можливості. Було б бажання та ідея. Навіть якщо ідеї немає, можна йти на навчання сміливо, ідея з'явиться в процесі", - переконана підприємиця.
