Колишній волноваський нардеп, а зараз уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець став гостем програми “В гостях у Гордона“. Під час розмови він поділився особистим болем через втрату рідного дому у Волновасі та розповів про складні моральні вибори мешканців прифронтового Вугледара.
Особиста трагедія та окупована Волноваха
Для Дмитра Лубінця події у Волноваському районі — це не лише професійна діяльність, а й глибока особиста рана. Він згадав момент своєї першої зустрічі з російською візаві Тетяною Москальковою у жовтні 2022 року, коли емоції довелося свідомо відсунути на другий план заради результату.
За словами омбудсмена, попри внутрішній спротив, він пішов на побудову каналу зв’язку, оскільки це був єдиний спосіб розпочати повернення полонених та цивільних заручників.
Досвід Вугледара: чому люди залишаються під обстрілами
Розмірковуючи про мешканців прифронтових міст, Дмитро Лубінець згадав свої поїздки до Вугледара, розташованого за 20 км від Волновахи. Він підкреслив, що не можна називати “ждунами“ всіх, хто відмовляється від евакуації, адже причини часто набагато складніші.
Під час однієї з поїздок омбудсмен спілкувався з людьми у підвалах:
- Родинні обставини: деякі мешканці залишаються, бо мають немобільних батьків, які не переживуть транспортування.
- Прив'язаність до майна: літні люди часто не уявляють життя поза стінами, які будували все життя.
- Віра в ЗСУ: частина містян відмовлялася виїжджати, вірячи, що українська армія втримає місто.
“Хтось прямо мені в обличчя сказав, що чекає на РФ. Але були й ті, хто українською мовою відповідав: 'Дмитре, я не чекаю на Росію, але у мене тут лежача мати'“, — зазначив уповноважений.
Спротив в окупації та примусова паспортизація
Омбудсмен повідомив про випадки героїчного цивільного спротиву на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). За його даними, існують цілі населені пункти, мешканці яких до останнього тримаються за українське громадянство.
Він також розкрив цинічну схему зміни ідентичності українських дітей, яких вивозять до РФ. Росіяни свідомо змінюють у документах імена (наприклад, з Дмитра на Дмітрія), дати та місця народження, щоб стерти будь-який зв'язок дитини з Україною.
Процес повернення
Станом на зараз Україна веде перемовини за кількома напрямками:
- Повернення дітей: найважче повертають дітей із родин військових.
- Цивільні заручники: у базі зниклих безвісти за особливих обставин зафіксовано понад 16 000 цивільних.
- Посилки для полонених: завдяки домовленостям вдалося передати 5 000 посилок українським військовополоненим у РФ.
Дмитро Лубінець резюмував, що завершення війни неможливе без чітких гарантій виконання Росією мирних угод, оскільки будь-яка домовленість із росіянами “не вартує папірця, на якому вона прописана“.
Повне інтерв'ю:
