Вже з 1 березня 2026 року на тимчасово захоплених територіях України, зокрема й у Мелітополі, окупаційна влада запускає так званий “закон про захист російської мови”.
Відповідно до нього вивіски, меню, таблички, дорожні знаки, назви магазинів - усе має бути лише російською. І Мелітополь тут - один із прикладів того, як окупація починається не лише з танків, а й з букв.
“Замалювати літеру - стерти мову”
У Мелітополі мовна зачистка триває із самого початку окупації. А у 2024-2025 роках окупаційні адміністрації вже вимагали від підприємців прибирати українські слова з фасадів, адресних табличок і рекламних вивісок.
Це виглядало часом абсурдно, але саме в цьому і проявляється суть окупаційної політики: не створити щось нове, а примусово знищити старе. Так, на одному з магазинів окупанти просто заклеїли останню літеру в українському слові “живе”, залишивши решту напису недоторканою.
Змінена вивіска на магазині. Фото: РІА Південь
В іншому випадку на вивісці зі словом “світло” замалювали лише одну букву - “і”.
Фото: телеграм-канал "Зла Мавка"
Окремий символічний жест - заміна українського гасла на пожежній частині Мелітополя. Замість “Запобігти. Врятувати. Допомогти” з’явився дешевий банер із російським “предотвращение. спасение. помощь”.
Було/стало. Фото з відкритих джерел
Детальніше про зміну вивісок і витіснення української мови - у матеріалі.
Парадоксально, але навіть окупаційна система дає збої: у місті відкрився супермаркет із покажчиками англійською мовою - і це вже викликало обурення у місцевих любителів російської. Місцеві жителі іронізували: мовляв, Мелітополь знову дивиться в бік Європи. Однак, вже з березня такі вивіски і написи будуть протизаконними.
Скандал Данильченко і “вулиці героїв СВО”
Мова окупації - це не лише про вивіски магазинів. Це також про карту міста. Про назви, які формують пам’ять. У 2023 році гауляйтерка Галина Данильченко підписала наказ про перейменування вулиць Мелітополя. Так, українська вулиця стала Радянською, вулиця Героїв України - іменем Кірова, вул Інтеркультурна стала - Катерин Великої, Грушевського - Карла Маркса, а Гетьманська стала вулицею Леніна.
І навіть Москва тоді була змушена пригальмувати Данильченко - не через гуманність, а через те, що місцеві колаборанти надто перестарались. Під роздачу гауляйтерки потрапили і Герої Радянського Союзу, і вчені, і видатні земляки.
Сьогодні ж цей процес виходить на новий рівень: окупанти відкрито просувають ідею називати вулиці на честь “героїв СВО”.
Освіта без української: Кремль прибирає мову зі шкіл
Наступний етап - школа. З 1 вересня 2025 року російське міністерство освіти виключило українську мову з федеральної програми. У Мелітополі навчання вже кілька років ведеться виключно російською. Місцеві жителі повідомляють: за українську мову дітей можуть викликати “на бесіди”, ставити “на облік”, а батьків записувати в “нелояльні”.
Паралельно Кремль доручив створити спеціальні “посібники з російської мови” саме для окупованих територій Запорізької області. Тобто мова стає не предметом, а інструментом ідеологічної обробки.
Українські книжки вилучають і спалюють, бібліотеки “зачищають”, натомість завозять російські підручники на сотні мільйонів рублів.
Лінгвоцид як офіційна політика
Процеси, які сьогодні розгортаються в окупованому Мелітополі та Запорізькій області, не унікальні. Це частина ширшої системної політики РФ на всіх захоплених територіях. Дуже схожі механізми вже зараз фіксують журналісти Нижні Сірогози.City на лівобережжі Херсонщини.
Один із найбільш показових прикладів - перейменування міста Олешки. Російська адміністрація повернула йому назву “Альошкі, подаючи це як “історичну справедливість”. Так само окупанти змінюють назви вулиць та населених пунктів і повертають їм радянські назви, або ж вигадують нові: на честь бійців “СВО” або комуністів.
Так само системно прибирають українську з дорожньої навігації: україномовні дороговкази демонтували в усіх районах тимчасово окупованого лівобережжя. Як зазначив Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, різниця між написами “Маріуполь” і “Мариуполь” - це одна літера. Але для окупантів ця літера означає контроль над простором і спробу легітимізувати свою владу.
Окремо журналісти підкреслюють атмосферу страху, яка супроводжує ці процеси. За їхніми словами, українська мова майже зникла з публічних місць, а люди уникають говорити нею відкрито через побоювання перевірок і санкцій. Таким чином мовна політика окупантів працює не лише через закон, а й через тиск і залякування.
