Ірина Федоренко залишала дім двічі. Спершу — Маріуполь, на початку 2015 року, після обстрілу міста. Потім — Київ, звідки вона переїхала на початку повномасштабного вторгнення до Німеччини. За цей час її картини побували більш ніж на п'ятдесяти виставках: у Давосі, Європарламенті, музеях та галереях Італії, США, Німеччини.
Про творчість, культурну дипломатію та своє життя художниця розповіла журналістам "Волноваха.City".
Маріуполь та Київ
Перша виставка Ірини відбулася в музеї Приазовського державного технічного університету у Маріуполі — вона тоді навчалася на першому курсі на економічній спеціальності. Далі була аспірантура, викладання в університеті, керівні посади у банку та кількох компаніях. Живопис для мисткині залишався більше як хобі.
"Я малювала для себе. Виставки в мене періодично проходили, але я все одно не сприймала це серйозно", — каже Ірина.
На початку 2015 року, після обстрілу рідного міста, вона переїхала до Києва.
Обстріл житлового мікрорайону Східний у Маріуполі, 15 січня 2015 рокуФото: УНІАН/Микола Рябченко
У столиці її творчість високо оцінили. Колишній мер Маріуполя Михайло Поживанов, знайомий Ірини, який знав, що вона малює, запропонував їй організувати велику виставку у своїй галереї.
"Я безмежно вдячна Михайлу Поживанову за цю можливість", - акцентує Ірина.
Михайло Поживанов у галереї «АВС-арт» на виставці «ЖОВТИЙ/БЛАКИТНИЙ» Фото: Facebook
Після виставки надійшло ще кілька пропозицій про співпрацю.
"Я хотіла розвиватися у мистецтві. Тож у 2018 знову поступила на навчання, вже у цьому напрямку", - розповідає жінка.
Свої роботи мисткиня підписує псевдонімом SEMIRA.
Після початку повномасштабної війни Ірина евакуювалася до Німеччини.
Маріуполь 2022Фото: Архів героїні
У Мюнхені вона живе вже п'ятий рік: працює над дисертацією з мистецтвознавства, пише картини й організовує міжнародний фестиваль сучасного мистецтва TRACE ("Сліди") з українськими та іноземними авторами. Фестиваль починався в Києві, проходив у Каннах, регулярно буває в Мюнхені, а в Брюсселі Ірина презентувала його окремо.
Діти війни
Одна з найпопулярніших серій робіт пані Ірини — дитячі портрети "Діти війни", з'явилася навесні 2022 року — під враженням перших місяців повномасштабного вторгнення росії в Україну.
"Кожна картина народжувалася після якогось доволі сильного емоційного потрясіння, — каже художниця. — Це не справжні діти. Це радше емоційний відгук. Я малювала їх після новин, подій. Намагалася показати емоції, почуття, які переживають люди".
Дитячі обличчя вона обрала не тому, що йдеться лише про дітей: "Дитячі обличчя одразу передають відкриту емоцію. А насправді ці ж почуття переживаємо усі ми".
Роботи пані Ірини об'їхали понад п'ятдесят виставок. Зараз частина робіт — у Мюнхені, частина — в Італії, ще частина — в музеї у США.
За словами художниці, одна з картин прикрасила обкладинку книги про Україну, яка була написана директором Інституту культури Італії Едоардо Кріссафуллі. Чоловік евакуювався з Києва на початку повномасштабної війни.
У 2025 році та сама картина опинилася на грошах: у Баварії її розмістили на колекційній банкноті номіналом 50 євро — у Німеччині досі жива традиція регіональних грошей, які випускають в окремих землях.
Картина художниці з Маріуполя з’явилася на німецькій купюрі 50 євро
У червні 2026 року Ірина зустрілася в Мюнхені з Президенткою Європейського парламенту Робертою Мецолою і передала їй одну з робіт — матір'ю з маленькими дітьми.
"Я думаю, що кожен на своєму місці має підтримувати Україну як може. Я вирішила для себе, що це мій шлях. Я роблю те, чим можу допомогти", - впевнена художниця.
Культурна підтримка України за кордоном
Ірина зазначає, що "Європа втомилася від новин про війну".
"Такі виставки все одно дуже чіпляють емоційно, і люди повертаються до думки, що війна триває, що нічого й досі не змінилося, ніяк не в кращий бік для України".
На виставках та інших заходах вона дає інтерв'ю, розповідає про Маріуполь і про те, що відбувалося в Україні. Але каже, що картини говорять і без неї.
"На моїх виставках часто бувало, що журналісти залишалися довше, ми розмовляли. Були випадки, коли приходили більш проросійськи налаштовані журналісти. І після спілкування вони робили матеріал, який був більше на нашу користь, можливо, навіть частково змінювали свою думку. Таке в нас було в Італії".
Українська художниця Ірина Федоренко та голлівудський актор Джонні ДЕПП, на зустрічі в Німеччині. Фото реальне, НЕ ШІФото: Особистий архів героїні
Поради для майбутніх художників
Ірина змінила професію вже дорослою людиною. Перша освіта, каже вона, схожа на молочні зуби: вона вчить навчатися, здобувати знання, але здобута спеціальність не є визначальною на все життя. Світ змінюється швидко, і отримувати нові професії доведеться дедалі більшій кількості людей.
Художниця зазначає, що ця справа не для всіх:
"Розмалювати картину за номерами, відвідати майстер-клас, намалювати якусь картину, яка вам подобається — це ще не стати художником. Малювати насправді можуть усі. Але художник — це складніша професія. Художник не просто створює зображення. Він створює щось нове, показує світ через призму свого сприйняття, наштовхує на думки, підкреслює емоції, витягує якусь тему, що є в суспільстві. Це не просто ремісницька праця.
Є ще одна частина роботи, про яку початківці майже не думають на старті: створене треба вміти донести. З цим стикається чимало людей — творча частина вдається, а що робити далі, незрозуміло.
Навчатися сьогодні простіше, ніж колись. Не обов'язково одразу вступати до університету — можна почати з хороших курсів, тільки без гарячкового скуповування всього підряд. Але якщо є відчуття, що це воно, цей крок треба робити. І далі дивитися, як воно буде. Успіхів, удачі — і нехай вийде в усіх, хто хоче спробувати та знайти себе в цьому".
Ірина ФедоренкоФото: Ірина Федоренко
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
