В рамках конкурсу на найкращий текст в редакцію Волноваха.City продовжують надходити листи про волновасьців. Віданність своїй справі - риса, яка об'єднує героїв наших публікацій. Цього разу навіть більше. Авторка тексту прагне розбити вщент міф про хамовитих "донецьких", розповідаючи про свою чуйну колегу-бібліотекаря.
Якось перебуваючи на залізничному вокзалі у Львові, в очікуванні на свій поїзд розговорилася з чоловіком, що сидів поруч. Чоловік виявився приємним співрозмовником, часу було вдосталь. Виявилося, що ми обоє чекаємо поїзд на Маріуполь. З’ясували, що йому їхати до Тернополя, а мені до Волновахи. І тут тон розмови змінився. Пролунала думка, що, мовляв, терпіти не можу "донецьких", що вони всі хамовиті і ще щось у цьому дусі. Та чим же ми Вам насолили, хто ж Вас так образив? Люди кругом є різні й на Заході, й на Сході. Далі була дискусія, але кожен з нас залишився при своїй думці.
Буваючи у соцмережах, бачу, скільки бруду виливається моїми земляками одне на одного. Ставлю собі питання, якщо ми себе й своїх сусідів бачимо такими, що думають про нас сторонні люди? Адже кожен з нас формує загальне обличчя нашого міста.
Про віддану своїй справі волноваську бібліотекарку
Іноді доля підносить нам подарунок у вигляді зустрічі з гарною людиною. І дар цей - безцінний. Хочу розповісти про свою колегу - бібліотекаря, чарівну жінку - Олену Седельнікову. Чим більше я її знаю, тим більше поважаю.
Більше сорока років Олена Василівна працює на бібліотечній ниві. Спочатку бібліотекарем Волноваської районної бібліотеки для дітей, потім заступником директора по роботі з дітьми, а зараз працює бібліотекарем відділу обслуговування у центральній районній бібліотеці.
Колись з донькою, згодом з онуками, у якості відвідувача приходила я до дитячої бібліотеки. І перше враження - тут чекали саме на тебе. Ти тут – найбажаніший гість.
- Ось погляньте, які в нас гарненькі книжечки. А бачили, яка класна іграшка?
Олена Василівна і спокій – поняття несумісні. Вона постійно генерує якісь ідеї, знаходиться у постійному русі. Хтось їй телефонує, вона дає пораду, запрошує прийти. Комусь потрібно зареєструватися онлайн, щоб отримати якісь документи, змінити постачальника газу, не виходить оплатити квитанцію і ще безліч чогось.
Приємна й товариська, це не та людина, яка на своєму робочому місці усім своїм виглядом буде демонструвати зверхність, видавати книги мовчки. Дружня посмішка, жарт – все це налаштовує на доброзичливий лад. І, хоч ти будеш пропонувати ті ж самі книжки, у відповідь іноді можна почути: «Ви мені даєте не те. Тільки Василівна знає, що мені треба».
У процесі роботи може з’ясуватися, що когось з «моїх ветеранів» давно не було. І ось після роботи комусь треба завезти книги, а когось по дорозі на роботу «прихопити» до бібліотеки на своєму авто.
Чому волновасці відвідують бібліотеку?
Завдяки цій жінці створюється атмосфера Бібліотеки, де тобі раді, де на тебе чекають. Пані Олена - гарний організатор. Все, за що береться, вона перетворює на цікаве і таке, що хочуть наслідувати інші. Вона ніколи справі не присвячує себе лише частково, а занурюється в неї з головою і робить все, щоб було цікаво, комфортно і їй, і тим, хто поруч.
Завдяки їй у бібліотеці створено шаховий клуб «4 коня». І щосуботи до бібліотеки поспішають любителі цього інтелектуального виду спорту.
Люблю, коли ця жінка щиро посміхається. Не раз звертала увагу, коли обговорюємо якийсь майбутній захід, те, як його краще провести, що б таке цікавеньке обіграти, посмішка трохи змінюється, стає такою лукавою, по-дитячому з хитринкою.
Щедра, уважна, хлібосольна. Коли у бібліотеці готуються до вечорниць, вареники ліпляться й варяться на її домашній кухні. День Гарбуза? – Нема питань.
І в спілкуванні з колегами вона завжди коректна. Зробить справедливе зауваження прямо, але не образливо, а дуже тактовно, розумієш, що справедливо. Похвалить - без лицемірства, від серця. Попросиш допомогти - доможе, чим зможе, попросиш ради - порадить. І порада буде обдуманою, виваженою, такою, яку може дати тільки щира і мудра людина. Будучи оптимістом, вона вміє створити в спілкуванні позитивний тон.
Пані Олена - гарна колега, дружина, мама та бабуся
Звісно, що на роботі ти не сидиш склавши руки і тільки те й робиш, що любуєшся одне одним. Темп роботи швидкий. Постійно відвідувачі, якісь заходи, паперова робота тощо. Але тим цінніше, що у цій повсякденності, заклопотаності є такі люди, які здатні своєю присутністю з буднів робити свято. І найкращий тому доказ - довіра й повага коллег.
То ж щиро хочу побажати Олені Василівні невпинного руху вперед, успішного здійснення усіх планів та задумів. Щоб підґрунтям щасливого життя та плідної професійної діяльності були міцне здоров'я, серце, сповнене любові та добра, натхненна думка й щирі почуття, а людська шана нехай буде подякою за плідну працю, чуйність, уміння творити добро.
Автор: Олена Шило
