Анна Журавльова переїхала з Волновахи до Ізраїля 4 роки тому. Для Волноваха.City вона розповіла як живеться українцям в Ізраїлі та чим нас може здивувати ця країна.
Під час навчання в Запорізькому державному медичному університеті Анна зустріла свого майбутнього чоловіка Олександра. Після закінчення університету та весілля Олександр вирішив їхати працювати до Беер-Шеви, що на півдні Ізраїля. На той час Анна ще навчалася на останньому курсі вишу, тому навчання було для неї у пріоритеті й вона не поїхала за кордон разом із чоловіком. Коли Олександр приїхав до Ізраїля, він склав екзамен, підтвердив український диплом та чекав на свою кохану. Довелося чекати довго - цілий рік. На той час він ще не встиг отримати ізраїльського паспорта.
— Через те, що ми жили рік в різних країнах, щоб виключити можливість фіктивного шлюбу, у міграційній службі нам вирішили влаштувати іспит. Сказали, що дадуть мені громадянство тільки після того, як ми рік проживемо з чоловіком під одним дахом. На цей час мені надали тимчасовий паспорт. Через рік я прийшла в МВС та отримала громадянство.
Мовні питання та ковідні виклики
— Як новий репатріант, я мала змогу безплатно відвідувала мовні курси івриту. Мова складна, я й досі її вивчаю. Читається та пишеться все з права наліво, там немає голосних, лише приголосні. Оскільки я рік працювала у лікарні, медичний іврит в мене на хорошому рівні, але поспілкуватися з пацієнтами про життя мені вже складно. Я просто так ні з ким на івриті не спілкувалася, адже у лікарні 80% працівників розмовляють російською.
Під час пандемії Covid-19 медичним працівникам в Ізраїлі заборонялося виїжджати до інших країн.
— Мені вдалося приїхати, бо я зараз тимчасово не працюю медичним працівником, пройшла повний курс вакцинації та перед поїздкою зробила ПЦР-тест. До того ж Україна зараз знаходиться в “зеленій” зоні. Щоб потрапити назад до Ізраїля я також робитиму ПЦР-тест в Україні та зроблю ще один тест в аеропорту після перельоту. Поки не прийде результат тесту, я не маю права виходити з дому. Це до речі дуже сильно перевіряється. І якщо я вийду з будинку до того як дізнаюсь результат, на мене чекатиме шалений штраф.
За словами пані Анни ізраїльтяни, які наважуються їхати до “червоної” зони, наприклад у Росію, отримують штраф який дорівнює приблизно 1500 доларів. Це пов’язано з активною політикою країни з протидії пандемії Covid-19.
Коли в Ізраїлі тільки починалася вакцинація, в першу чергу вакцинували медичних працівників та пенсіонерів, потім вже інших людей. Вакцинувалися двома вакцинами - Pfizer та Moderna. За словами пані Анни, як і в Україні, в Ізраїлі є деякі люди, які принципово не хочуть вакцинуватися. На такі рішення впливають безпідставні упередження людей щодо вакцинації.
Спокій нам тільки сниться. Про війну, водійські права та ізраїльський колорит
Ізраїль - дуже колоритна та багатонаціональна країна сходу. За словами Анни багато людей, які звикли до спокою та тиші, коли приїздять сюди, просто не витримують шаленого темпу життя та покидають країну. Керувати автомобілем на ізраїльських дорогах для водія-початківця також ще той виклик.
“Рік тому я почала водити авто. Дуже складно було на початку орієнтуватися на дорогах. Було дивним бачити що 2 смуги руху місцеві використовують як 4. В таких умовах треба мати неабияку пильність, щоб голова могла обертатися на всі 360 градусів”, - говорить жінка.
Анна Журавльова
Попри такі дорожні виклики, отримати права в Ізраїлі набагато простіше ніж в Україні. За словами Анни, хабарів тут нікому не потрібно. Потрібно просто вивчити правила, скласти тест та здати водіння. На отримання прав йде 2 місяці.
“Мені було не важко вчитися, адже мій інструктор говорив російською та дуже добре пояснював матеріал. До речі в Ізраїлі немає такого як у нас - коли вчишся на механіці, ти можеш їздити й на автоматі. Я вчилася водити автомат, тому в моїх правах є дозвіл тільки водити легковий автомобіль з автоматичною коробкою передач - водити механіку я вже не маю права. В правах так і написано “Категорія В, автомат”. Для водія-початківця перші права розраховані на 2 роки”, - розповіла Анна.
Часто Ізраїль страждає від масових ракетних обстрілів із Сектора Гази. 12 травня під час одного з таких обстрілів Анна була за кермом та їхала з роботи додому. В таких випадках рекомендується кидати автівку та бігти в найближче бомбосховище або будь-яке приміщення, якомога далі від вікон.
“Люди звикли до такого воєнного стану настільки, що в кожному новому будинку, в кожній квартирі є бомбосховище. Навіть коли десь йдуть обстріли, але не лунає сирена повітряної тривоги, люди спокійно ходять по своїх справах та посміхаються. Залунала сирена - перечекали й пішли далі”, - ділиться Анна.
Що дивно для українця - нормально для ізраїльтянина. 6 цікавих фактів про землю обітовану
— Коли я приїхала до цієї країні, я дізналася 6 цікавих фактів:
- Тиждень починається з неділі, а не з понеділка. П’ятниця та субота для всіх вихідні. В ці дні не працює громадський транспорт, магазини та інші кошерні заклади. На все моє місто Беер-Шева є лише 2 російських магазини, які вважаються не кошерними та ще кілька закладів, які працюють у вихідні.
- Якщо в тебе немає власного авто, то ти ніяк не виїдеш за місто у вихідний. Саме тому ми з чоловіком першочергово придбали авто. Щоб була змога поїхати на море або в інше місто до родичів.
- В Ізраїлі дуже люблять репатріантів. Це такі люди, які приїхали до країни та отримали громадянство. Новими репатріантами вважаються громадяни упродовж перших 10 років. За цей час люди отримують гарні пільги від держави. Наприклад, перші пів року за те, що я отримала громадянство, я щомісяця отримувала виплати у розмірі прожиткового мінімуму - 2400 шекелів, і це приблизно 16 800 грн. Також репатріанти платять менше податків та мають 15% знижки на купівлю автомобіля або квартири. Також люди часто безоплатно віддають новим репатріантам свою техніку, меблі тощо. Для цього навіть є спеціальні групи у соціальних мережах.
- Якщо якась техніка або речі стають непотрібними, їх складають та ставлять неподалік від сміттєвих баків і люди, кому вони потрібні, спокійно можуть їх взяти. Біля баків можна побачити новеньку мікрохвильовку або навіть гриль. Це не вважається чимось ганебним, а є нормальним явищем.
- Те, що євреї жадібні - це стереотип. Вони живуть на повну та не відмовляють собі у смачній їжі, відпустках та відпочинку. Їжі в магазинах набирають повні теліжки, щоб родині й гостям усього вистачило.
- На мінімальну заробітну плату у 6 500 шекелів можна добре жити. В мене є знайома родина, в якій працює тільки чоловік. Він отримує мінімальну зарплату та забезпечує всім необхідним себе, дружину та дитину. Нещодавно вони придбали квартиру.
