Волноваха в обличчях. Юна поетеса Анастасія Денисенко, яка випустила збірку власних віршів

Поделиться в Facebook Написать в Twitter
  • 06.11.2018 22:09
  • 0

Анастасія Денисенко навчається у волноваський школі №5, в одинадцятому класі. Більше чотирьох років дівчина пише вірші, зараз їх - більше ста. В своїх Анастасія пише про кохання, Україну та життя. Волноваха.City поспілкувалися із талановитою школяркою, щоб дізнатися більше про її збірку "ВіршіНасті".

Збірка "Вірші Насті" Анастасія Денисенко

Друковану збірку дівчині подарували батьки, які підтримують її захоплення поезією. В невеличкій книжці вмістилось тридцять віршів, які мама і тато обирали самі. Спочатку збірник надрукували лише у трьох екземплярах, але коли друзі та знайомі дізнались про книжку, довелося друкувати ще 30. Анастасія безкоштовно дарувала її всім тим, хто хотів ознайомитись з її творчістю.

"Я завжди любила читати книжки, небайдуже ставилася до літератури. Я відчуваю, що це моє покликання. Написання віршів для мене більше ніж захоплення. Це робить мене щасливою", - розповідає Анастасія. 

Анастасія та Денис на фестиваліАнна Денисенко
Анастасія та Денис на фестиваліАнна Денисенко
 

Цієї осені дівчина долучилась до фестивалю «З країни в Україну», там вона читала власні вірші, під гру на гітарі. Школярка мріє вступити до Київського національного університету імені Тараса Шевченка і стати журналістом. Також дівчина є учасником форуму «CACTUS». Там талановиті люди зі всієї країни, обмінюються досвідом та творчістю.

Це робить мене щасливою

“Хочу щоб люди не соромились своєї творчості. Потрібно створювати простір, де жителі та гості Волновахи, матимуть змогу спілкуватись, так званий “літературний клуб”. Навесні 2019 року я планую випустити нову збірку” - поділилась Настя.

* * *

место занято, извините. 
вы заполнили пустоту, 
и натянуты тонко нити, 
но никто не кричит «порву». 
место занято, не успели. 
поздно мне говорить слова, 
просто-напросто не успели, 
просто-напросто не смогла. 
я не против ведь ваших мыслей - 
против сказанных сгоряча, 
недодуманных недосмыслов, 
недокрепкого не-плеча. 
место занято, виноваты. 
не тяните меня ко дну. 
я не против ведь адекватов, 
против тех, кто сулит беду, 
кто готов предавать и верить, 
что когда-то смогу простить, 
открывать буду снова двери 
и натягивать тонко нить. 
место занято, повторяю. 
место занято, и с концом. 
я прошу, в душу вновь влезая,
покажите своё лицо.
* * *

і серед безлічі їхніх обличч я знову шукаю твоє. 
я знаю точно - не в тому річ, що ніч поливає дощем, 
я зовсім не взмозі тебе знайти. і навіть якщо знайду
не зможу розгледіти фарби днів. питання одне - чому? 
і серед посмішок, сміху, історій я бачу лише одне - 
ти поруч з неба блакиттю і морем. реальність момент псує. 
реальність свої додає корективи, вбиває цю мить вогнем. 
я більше не в змозі тебе розлюбити. дивися - я можу ще!
і серед крику, бентежності, світла є постріл один - він твій. 
не бійся, ламай і доламуй крила. ламай і доламуй дім. 
я все одно не побачу більше тебе у миттєвості днів. 
реальність все знову зробила гірше. кому - не мені, тобі?
і серед квітів, весни і отрути є те, що тримає тут. 
зіткані з сонця і літа руки, теплі, мов серця стук. 
поміж мільйонів і тисяч обличч я хочу шукати твоє. 
напевно, зовсім не в тому річ, що хочу лише одне
хочу назавжди тебе знайти, хоч як би не буде там. 
поруч зі мною твоя блакить - то моря мій вічний храм.

* * *

Слідкувати за творчістю Анастасії можлна на її сторінці в Facebook.

 

Комментарии:

Последние новости