Після повномасштабного нападу росії на Україну, 24 лютого, мешканка Волновахи Ольга 7 днів ховалася від обстрілів у підвалі власного будинку та добу у бомбосховищі лікарні перед тим як вдалося евакуюватися. Свою історію жінка розповіла в рамках проєкту “24 історії після 24 лютого” для ГО “Вісь” - повідомляють у “Суспільному”.
“Хвилювалися за те, що не виживемо”
Зараз Ольга проживає у Вінниці. Згадує, що евакуюватися з Волновахи було складно та небезпечно. Але найстрашнішим все ж таки було саме перебування під щоденними обстрілами.
"Всі боялися. У нас снаряд в город потрапив, а у сусідів навколо горіли будинки. Було потрапляння в школу, в хлібзавод, в поліцію. Було страшно від цих звуків, ми хвилювалися за те, що ми взагалі не виживемо", — розповідає Ольга.
Виїжджати, каже, не готова була взагалі, навіть не було думки, що може залишити рідну домівку.
"Коли все починалось я до кінця не розуміла, що відбувається. Були мрії, бажання, дитяча наївність, що все закінчиться через три дні. А коли розумієш, що все дуже страшно, і коли посипалось скло в будинку і ми виходимо з будинку і розуміємо, що між обстрілами все менше і менше часу, бо потім постійно майже стріляли, тоді вже й почали усвідомлювати, що потрібно кудись тікати.
Було дике бажання вижити. Я зрозуміла, як я люблю життя і як я хочу жити. Водночас було спустошення і відчуття безвиході. Просто, можливо доля така. Виїдемо — то виїдемо, ні — то доля у нас така. Від долі не втечеш”, — згадує Ольга.
Евакуація
Після тижня в підвалі будинку та доби у лікарні Ольгу з родиною евакуювали до Покровська.
"Нас вивозили вранці, нам дуже пощастило: доки ми їхали — жодних обстрілів не було. Єдине що — колесо пробило, бо ми наїхали на частину уламків. А коли після нас виїжджали люди — вони вже потрапляли під обстріли", - каже Ольга
Далі самостійно доїхали до Дніпра. Там їх прихистили. Через тиждень вирішили поїхати у Вінницю.
"Вже у Вінниці почали відчувати хоч якийсь спокій. Бо у Дніпрі ми просто відлежувались. Після підвалу, коли ти вперше за вісім днів помився і поспав на ліжку — це щастя було. Після того почала радіти дрібницям", — розповідає Олена.
Найбільша мрія для неї сьогодні — щоб закінчилася війна.
"Це мрія усіх. Все інше — в наших силах, в наших руках. Знайти роботу, облаштуватися — це все, в порівнянні з війною, дрібниці".
Відеосповідь Ольги
