До повномасштабної війни мешканка Волновахи Ольга мала власний магазин дитячого одягу, який раніше був для неї мрією. Російські окупанти знищили справу її життя. Але жінка знайшла в собі сили відновити діяльність після евакуації. Свою історію Ольга розповіла для Волноваха.City.
У 2014 році вперше залишила улюблену роботу через обстріли
Ользі 31 рік. Вона народилася у селі Іванівка Волноваського району. Після закінчення школи навчалася у Донецькому державному економіко-технологічному технікумі за спеціальністю “моделювання та конструювання одягу”.
“Після закінчення технікуму я чомусь вирішила, що пошиття одягу — це не моє покликання. Тому після отримання диплома вирішила не йти за спеціальністю та пішла працювати в один з донецьких магазинів чоловічого та жіночого одягу. Мені дуже подобалася ця робота та мій колектив. Але у 2014 році, коли почалися бойові дії, мені довелося покинути місто та починати нове життя у Волновасі”, - згадує Ольга.
Як не ковід, так війна
За словами жінки першою її роботою в новому місті був магазин дитячого одягу. З того часу в неї з’явилася мрія відкрити свою власну крамницю з одягом для маленьких українців.
“З часом місця роботи змінювалися, але думка про відкриття власного магазину дитячого одягу мене не полишала. І у 2019 році моя мрія здійснилася — у Волновасі я відкрила власний магазин дитячого одягу “Зайчата”. Але як виявилося, бізнес вести не так вже і легко, особливо в часи пандемії”, - ділиться Ольга.
Для того, щоб врятувати свою власну справу, жінка наважилася змінити стратегію ведення бізнесу.
“Щоб стати більш помітною та вирізнятися на тлі своїх конкурентів я вирішила додатково почати створювати якісний дитячий одяг власними руками. Тоді я почала вивчати всі тонкощі пошиття речей для найменших та практикувалася на своїх рідних”, - говорить жінка.
За словами Ольги втілити у життя нову бізнес-ідею не вийшло.
“24 лютого я прокинулася від дзвінка батьків, які були в паніці через те, що довгий час не могли до мене додзвонитися — зв’язок вже тоді був з перебоями. Саме від них я дізналася про те, що почалася широкомасштабна війна. Батьки попросили мене зібрати речі та приїхати до них в Іванівку. Але я вірила, що це ненадовго та окупантів найближчим часом зупинять. Та навіть збиралася йти на роботу”, - говорить підприємниця.
Батьки Ольги дуже хвилювалися за доньку, тому задля їхнього спокою жінка все ж таки поїхала перечекати бойові дії в Іванівці, узявши з собою тільки документи.
“Звуки вибухів ставали дедалі ближчими, а зв’язок з Волновахою втрачався. Я пам’ятаю перші страшні кадри наслідків приходу “руського міра” з інтернету та соцмереж… Налякані люди кидали все та ледве виїздили з міста під обстрілами, рятуючи найцінніше — життя. Тож ми з рідними прийняли нелегке рішення, що треба виїздити кудись далі”, - каже Ольга.
4 березня Ольга разом з родиною евакуювалася до села у Дніпропетровській області та перебувають там і до сьогодні. У тимчасовий прихисток родині надали будинок.
Будинок, в якому жила Ольга у Волновасі, згорів під час обстрілів.
За словами підприємниці її магазин вцілів, проте його “обнесли” мародери.
“Все, що там залишилося — це економпанелі, які були прикручені до стін. Згодом я їх продала своїм знайомим, які залишилися в окупації, та на вторговані кошти, доклавши певну суму, придбала собі швейну машинку. Адже втративши все я не втратила бажання шити. Шиття допомогло мені трохи абстрагуватися від новин та усього жахіття, що відбувалося навкруги. Тобто швейна машинка врятувала мою психіку”, - каже майстриня.
Ольга та її швейна машинка
“Шию якісні речі на замовлення”
Після купівля швейної машинки майстриня днями засиджувалася за роботою — шила постільну білизну, прапори, піжами, футболки та інші речі. Своїми виробами жінка почала ділитися у соцмережах, щоб люди могли зробити замовлення просто написавши їй повідомлення.
“Зараз маю попит на дитячі піжамки та постільну білизну. Вартість виробу залежить від вартості матеріалів. Якісна тканина в наш час — це не дешеве задоволення. Але я вважаю, що задоволення від гарної якості одягу буде тривати набагато довше, аніж радість від низької ціни”, - стверджує майстриня.
Подивитися роботи майстрині та зробити замовлення можна на її сторінці в Instagram.
На пошиття виробу Ольга витрачає від одного до трьох днів, в залежності від складності пошиття.
“Іноді я чекаю доставлення тканини довше ніж шию замовлення”, - жартує підприємниця.
Після деокупації Волновахи та району Ольга планує повернутися до батьківського дому, щоб допомогти рідним у його відновленні.
