Волонтер Селищного товариства греків "Великий Янісоль" Олександр Ягмуров один з тих, хто попри обстріли та ризики для життя, привозить необхідну допомогу для мешканців Великоновосілківської громади Волноваського району. Про співпрацю з Великоновосілківською військовою адміністрацією та волонтерство на війні чоловік розповів для Волноваха.City.
“Волонтерство це не робота, а покликання”
До 24 лютого 2022 Олександр Ягмуров мав власний бізнес — займався будівництвом та ремонтними роботами. Ще на початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну Олександр навіть не міг уявити, що колись стане волонтером.
“На початку повномасштабної війни я просто займався перевезеннями — брав в людей замовлення на евакуацію або перевезення речей та отримував за цю роботу кошти. А потім, з березня 2022, коли ситуація у громаді стала складнішою, я більше не міг брати у людей гроші. Замість цього власним коштом почав возити туди хліб та ліки — мені було шкода людей, які залишаються під обстрілами, адже вони фактично перебували у блокаді та навіть не мали що їсти.
Пізніше я почав викладати запити про потреби громадян у соціальних мережах і люди відгукнулися — з усієї України мені почали присилати посилки з допомогою. Так я і став волонтером і досі не можу зупинитися — продовжую привозити гуманітарну допомогу, займаюсь евакуацією та допомагаю людям чим можу, наприклад сприяю в отриманні втрачених під час війни документів.
Завдяки спільним зусиллям Великоновосілківської ВА та волонтера Олександра Ягмурова мешканцю села Времівка Миколі Сідаченко було відновлено документи, що посвідчують особуФото: Великоновосілківська ВА
Зараз я чітко усвідомлюю чому кажуть, що “волонтерство це не робота, а покликання”, адже без цього я вже себе не уявляю. Це як дзвінок з Курахового о третій ночі з проханням приїхати та евакуювати людину… І ти зриваєшся та їдеш туди, тому що ти там потрібен, адже у поліції та військових саме на той момент не виходило приїхати. І таких випадків на моїй пам’яті вистачає. І саме в такі моменти, коли допомагаєш іншим рятувати життя, відчуваєш що ти саме там де маєш бути”, - поділився волонтер.
Про роботу волонтера у Великоновосілківській громаді
Олександр говорить, що волонтерські місії у прифронтові населені пункти є дуже небезпечними. Волонтер зазначає, що після дев’ятого випадку, коли був на крок від смерті, він навіть перестав рахувати свої нові “Дні Народження” та кількість дрібних осколкових поранень на своєму тілі. Перший такий раз стався у квітні 2022, під час чергової евакуації з Великої Новосілки.
“Тоді вже дуже сильно гатили — і “Гради” прилітали, і авіаційні бомби… Я був у центрі селища, коли приблизно у 200 м від нас почергово впали три авіаційні бомби.
А ще запам’ятався випадок, коли я приїхав у квартиру до батьків — мама попросила евакуювати з-під обстрілів кілька її суконь. Я все забрав, але коли дійшов до авто, то зрозумів, що забув вдома свою сумку з документами, яку я зазвичай ношу через плече та майже не знімаю. Проте назад вирішив не повертатися, бо це погана прикмета, тому поїхав у справах. Через 20 хвилин я повернувся та побачив на місці, де раніше стояла моя машина, дві ями від мінних вибухів. Тобто, якби я тоді вирішив повернутися, скоріш за все мене б тут не було”, — згадує чоловік.
Олександр зізнається, що щиро вірить у прикмети та у Бога.
“Раніше, якщо у машини пробивалося колесо, це могло значно зіпсувати мені настрій, бо таким чином зривалася і моя поїздка. Зараз, коли таке стається, я впевнений, що це на краще.
А ще я впевнений, що нас оберігає Бог. Наприклад був такий випадок, що ми їхали до Великої Новосілки кількома машинами й моя машина, яка була попереду, різко зупинилася біля церкви. Ми зайшли до храму, священник освятив наші машини. Загалом це зайняло близько 30 хвилин. На під’їзді до Новосілки військові заборонили нам в’їзд через жорсткий обстріл селища. Тож не заїдь ми тоді до храму, точно опинилися б під тим обстрілом”, — каже волонтер.
Олександр Ягмуров
Через російську агресію волонтерам з кожним днем стає все важче добиратися до прифронтових населених пунктів. За словами Олександра серед таких селищ опинилася й Времівка, де наразі з 2000 залишилося проживати 8 мешканців. Ситуація там дуже напружена, як і в решті прифронтових населених пунктах громади, у яких буває волонтер. Чоловік зазначає, що таке загострення ситуації сталося цієї весни — російська армія нещадно обстрілює села з великокаліберної зброї.
Чому там досі залишаються жити люди — волонтер поділився своїми спостереженнями:
“Вони не розуміють чого чекати, бояться і залишатися там і кудись виїздити… Деякі люди вже повернулись після евакуації додому, через якісь причини, наприклад не змогли знайти собі гідне житло та можливості себе забезпечувати тощо”.
"Кожну історію, яку я зафільмував, я проживаю по кілька разів"
Після волонтерських місій Олександр публікує у своїх соціальних мережах відеозвіти. Чоловік зазначає, що може допомагати людям лише завдяки підтримці Великоновосілківської ВА.
“Я намагаюся не просто привозити гуманітарну допомогу, а ще й підтримувати мирних мешканців добрим словом. Весь цей час триває безперервне фільмування. Проте у соціальних мережах я викладаю відео дуже вибірково — з 15 хвилин знімання можу викласти лише три хвилини, а то й менше. Мене так виїзди не втомлюють як обробка та монтаж відео, які я перед публікацією передивляюсь ще по декілька разів, аби не викласти нічого зайвого. Тому і кожну історію, яку я зафільмував, я проживаю по кілька разів… Емоційно це дуже непросто. І таких відеозаписів за час війні зібралося вже досить багато. Якщо все буде добре, то колись перетворю ці всі відео у документальний фільм”, - ділиться волонтер.
Якщо у вас є можливість підтримати волонтерську діяльність Олександра та скинутись на ремонт машини для виїздів на благодійні місії, ви можете це зробити донатом на картку: 5167 8031 0828 3081.
