12 серпня у Дніпрі відбулася церемонія нагородження переможців обласного конкурсу “Молода людина року”, в якому брали участь мешканці Донеччини. Серед них опинився й волонтер з Волноваського району Олександр Христофоров, який отримав нагороду в номінації “Серце, віддане Донеччині”. За які заслуги дають ці нагороди пан Олександр розповів для Волноваха.City.
Повномасштабне вторгнення та початок волонтерського шляху
Олександр Христофоров народився 23 січня 1989 року в селищі Велика Новосілка Волноваського району. Закінчив Дон НТУ за спеціальністю телекомунікаційні системи та мережі у 2011 році. До 2014 чоловік жив у Донецьку.
“Попри спроби відстояти український Донецьк у 2014 році, виходячи на проукраїнські мітинги та всіляко намагаючись боротись з сепаратистськими угрупуваннями, на жаль, через окупацію міста, мусив його покинути та повернутися до рідного селища”, - згадує Олександр.
Олександр Христофоров привіз гуманітарну допомогу для українських військових. Фото на тлі стели "Велика Новосілка"Фото: Олександр Христофоров
У період з 2014 по 2022 роки чоловік підтримував українських військових, які знаходились в зоні АТО, “посильною допомогою”.
“Тоді ми ще не знали, що це називається донат”, - посміхається волонтер.
Олександр зазначає, що ще з початку окупації Донецька готувався до ймовірного вторгнення росіян, проте “мозок до кінця відмовлявся в це повірити”.
“Ранок 24 лютого 2022 року ми з дружиною та нашою однорічною донечкою зустріли у своїй квартирі. Спочатку були настрої залишатися у Великій Новосілці якомога довше, тоді ще у телеграм-каналах була вказівка про “знімання дорожніх знаків”, конструювання протитанкових їжаків. Дуже хотілося бути корисним, але коли вже російські війська захопили Волноваху, ворог почав просуватися далі, та під обстрілами опинилися найближчі населені пункти, я вирішив вивозити родину на захід України до родичів. Так ми опинились в Ужгороді”, - згадує Олександр.
Чоловік каже, що з 24 лютого 2022 він доєднався до спільноти волонтерів.
“Спочатку я займався перевантаженням фур та сортуванням гуманітарної допомоги. Так доля звела мене з Благодійним фондом “Сім’я Христа”, де і знаходжусь по теперішній час. Завдяки фонду я міг направляти першу допомогу військовим, що знаходились на нашому напрямку.
Паралельно з цим ми з дружиною тримали зв'язок з іншими волонтерами, які допомагали військовим у нашому Волноваському районі. Спочатку була змогла закрити деякі потреби своїми силами, але хлопці нашого ТРО потребували багато: від бронежилетів до тепловізорів. Так, порадившись, ми й вирішили робити наш перший збір для хлопців, що захищають Великоновосілківський напрямок.
Тоді вдалося зібрати 182 тисячі гривень та закупити навіть більше, ніж розраховували. Коли передавали придбані бронежилети ТРО та армії, що захищали Велику Новосілку, і розповіли, скільки людей, наповнені духом патріотизму та національного єднання, долучилися, та яку суму зібрали, це неабияк надихнуло воїнів та приємно здивувало. Саме цей збір і став тим значним поштовхом. Було зрозуміло, що люди хочуть допомогти, але точно не знають як. А військові потребують допомоги. Ми й стали тою ланкою, яка об'єднує ці прагнення”, - розповідає волонтер.
Добрі справи під час війни
Збори для Олександра Христофорова стали регулярною та важливою частиною його життя та життя його родини.
Олександр Христофоров з дружиною Олесею на обласному конкурсі "Молода людина року"Фото: Олександр Христофоров
“Чим далі збирати суми від 100 тисяч та більше ставало все важче, тому ми почали вигадувати різні заохочення. Наприклад, ексклюзивні поштові марки, присвячені актуальним подіям в Україні, за якими доводилось стояти у відділеннях “Укрпошти” не одну годину.
Для одного зі зборів ми змогли дістати автографи гравців ФК “Шахтар”, які розписалися на прапорі, який дістався власнику найбільшого донату. Відвідування концертів та караул “зірок” задля автографа, прохання зробити репост збору, як, наприклад, було з Андрієм Бедняковим, який на той час тільки повернувся з Великої Новосілки та знав, як важко військовим на нашому напрямку, стало нашою з дружиною відповідальною місією.
До всіх зборів також долучається наша маленька донечка Лейсан, вона активний учасник прямих ефірів, коли розігруються подарунки за донат, а також рушій, який надихає нас та закликає інших підтримувати посильною гривнею військових, задля майбутнього всіх діточок України”, - каже волонтер.
Олександр зі своєю донечкою ЛейсанФото: Олександр Христофоров
За всі збори, що були проведені його родиною, завдяки донатам небайдужих українців, станом на липень 2024, вони змогли зібрати понад 3 000 000 грн. Волонтер зазначає, що за ці кошти захисникам, що боронять Волноваський район, було передано велику кількість необхідного – від амуніції до дронів, РЕБів та авто.
“За період повномасштабного вторгнення моя співпраця з БФ “Сім’я Христа” тільки набирає обертів. Разом з фондом ми змогли закрити потреби майже кожного прифронтового населеного пункту України та побувати у ньому. Але пріоритетом для мене є допомога рідній Донецькій області та району. Через комунікацію з Волноваською районною державною адміністрацією, районною військовою адміністрацією, я дізнаюся актуальні потреби, або пропоную конкретну допомогу для військових. Це сухпаї, турнікети, аптечки, генератори, будівельні матеріали тощо. Завдяки плідній співпраці, надалі між мною і Волноваською РВА було укладено договір про співпрацю. Обсяг необхідного, що було передано на Донеччину та безпосередньо військовим, що боронять Волноваський район – більш як 150 тонн.
Також вже другий рік поспіль ми з разом з благодійним фондом збираємо та привозимо дитячі новорічні подарунки. Цього року мені вдалося особисто ощасливити діток у Слов'янську, прифронтових Великоновосілківській та Комарській громадах. Загальний обсяг подарунків, які було передано на Донеччину – 1 400 штук.
Благодійний фонд співпрацює з багатьма країнами світу – Америка, Угорщина, Польща, Італія, Німеччина, Нідерланди та інші. Коли їх представники приїжджають в Україну, мені важливо спілкуватися з ними, показувати на світлинах нашу Донеччину, якою вона була до вторгнення і як її руйнує ворог. Я розповідаю, що Донецька область не кликала росію, показую проукраїнські мітинги. Моя мета донести кожному про наше рідне селище і що з ним зробила російська орда.
Щовівторка ми разом з іншими волонтерами відвідуємо Ужгородський воєнний госпіталь. Приносимо смаколики, які, час від часу, готує моя дружина, дізнаємося потреби та просто спілкуємось з пораненими захисниками. Особливо почесно дізнаватися, що хтось з них повернувся з гарячих напрямків нашої Донецької області. Я дякую кожному, захоплююсь їх мужністю та незламним духом. Кожен з таких візитів дає мене сили та натхнення щоденно працювати для Перемоги нашої країни. Задля того, аби наші хлопці та дівчата мали все необхідне та поверталися додому живими.
Донецьк – це Україна! Над всією Донеччиною обов’язково замайорить синьо-жовтий прапор”, - впевнений Олександр Христофоров.
