Другий тиждень після Великодня в українській традиції має особливе значення – це час вшанування пам'яті померлих. Дослідниця фольклору та етнографії Ірина Крюченко розповіла про те, як відзначали поминальні дні у Волноваському районі.
У Волноваському районі другий тиждень після Великодня називали по-різному: проводи, гробки, могилки, поминки. Цей період мав особливе значення для кожної родини та громади в цілому – люди збиралися на цвинтарі для поминання померлих родичів. Хоча загальна традиція для всіх поселень була схожою, кожне село визначало свій особливий день для вшанування – одні збиралися в неділю, інші – у понеділок або вівторок наступного тижня.
Підготовка до поминального дня
Підготовка до поминального дня розпочиналася одразу після Великодня. Протягом усього тижня мешканці сіл відвідували цвинтар – розчищали та вигрібали бур'яни, вирубували зайві паростки. Важливо зазначити, що існував чіткий звичай заходити на цвинтар виключно через ворота. За народним повір'ям, саме біля воріт збиралися душі померлих, які чекали на своїх відвідувачів.
"Перед воротами обов'язково хрестилися тричі і низенько вклонялися", – розповідає Ірина Крюченко.
Цікаво, що раніше пам'ятники для померлих майже не встановлювали. Замість них зі східної сторони земляних насипів стояли дерев'яні хрести. Могили оформлювали особливим чином: по краю цвинтаря знімали верхній шар землі разом з пирієм, формуючи лопатою квадрати. Цими земляними квадратами обкладали могили, створюючи рівні лінії чотирикутника.
Напередодні поминального дня замовляли у місцевих вінкоплетниць або купували на базарі яскраві паперові віночки – по кількості родинних могил.
Поминальна їжа
Підготовка до поминального дня включала і ретельне прибирання в оселях. Напередодні селяни все перемивали, прали та готували різноманітні страви, майже як до великоднього свята:
- пекли паски та пироги
- робили домашній сир і збивали масло
- варили й фарбували в цибулинні яйця
- готували ковбаси та сало
- смажили карасі
- варили картоплю в мундирах
- збирали з городу молоду цибулю та редиску
До цього додавали пляшку горілки або вина. Все приготоване розділяли на два вузлики: один – для спільного поминання з усіма мешканцями села, другий – для сімейної трапези.
Архівне фото 1950-60 років. Поминальні дні у Волноваському районіФото: Ірина Крюченко
Обряд поминання на цвинтарі
У день проводів селяни вдягалися в святкове вбрання. З собою брали живі квіти, паперові віночки, білі хусточки, вузлики з їжею, самоткану доріжку та скатертину.
У селах, де була церква, з самого ранку люди збиралися біля воріт цвинтаря, чекаючи на священника, який заздалегідь призначав час свого приїзду. Після загальної панахиди всі заходили через центральні ворота на цвинтар, перехрестившись та вклонившись тричі, прямували до могил своїх рідних.
"Хрести прикрашали хусточками та віночками, на гробках розкладали живі квіти, крашанки та пасочки", – зазначає дослідниця.
Деякі просили священника відправити заупокійну церемонію біля могил родичів, віддячуючи йому підготовленим вузликом з їжею. Інші біля свіжих могил гірко плакали і причитали, цілуючи хрести.
Архівне фото 1950-60 років. Поминальні дні у Волноваському районіФото: Ірина Крюченко
Спільна трапеза всього села
Особливістю поминального дня була спільна трапеза всього села. Через певний час після індивідуальних відвідувань могил усі мешканці збиралися на галявині перед цвинтарем. Люди простеляли на землі скатертини та доріжки, розв'язували принесені вузлики і викладали поминальну їжу, влаштовуючи загальну трапезу.
"Немов як одна родина згадували померлих односельців", – пояснює Ірина Крюченко.
Починали трапезу зі спеціальної поминальної страви, яку називали "коливо", "оливо" або "канун". Її готували з пшениці та узвару. Після цього пригощали один одного принесеними стравами і обов'язково випивали три чарки горілки за упокій померлих.
Родинне поминання та дитячі традиції
Після спільної трапези люди збирали стіл і розходилися родинами до могил своїх рідних. Біля родинних могил знову розкладали їжу і сідали колом. На весь цвинтар розносився запах страв.
Цікавою була традиція, коли від родини до родини ходили чоловіки з пляшкою горілки, пропонуючи пом'янути їхніх родичів. Хтось ввічливо відмовлявся, а хтось, навпаки, чекав нових пропозицій.
Особливо запам'яталося дослідниці, що найцікавіше заняття в цей день було у дітей – вони збирали крашанки та шматочки пасок з усіх могил цвинтаря.
Завершення поминального дня
Після обіду люди роздавали залишки їжі бідним та багатодітним родинам, а самі поверталися додому. Вдома знову накривали столи, але вже з гарячими стравами:
- борщ
- котлети
- голубці
- картопляне пюре з цибулею
- холодець
- ряжанка
- пиріжки
Розпочинали сімейну трапезу зі споживання "кануну". Поминальні посиденьки з їжею та напоями тривали аж до пізньої ночі.
