Надазовські греки — це етнічна група мешканців Надазов'я, що сформувалася в Криму та переселившись на землі Донеччини, принесла на ці землі власні унікальні традиції. Для Волноваха.City Валентина Євсеєнко з ГО "Надазовські греки: уруми і румеї" розповіла про обряд з поясом, який передавався між породіллями, походження виразу "солоний грек", весільні традиції з "золотим півнем" та про інші цікаві факти з історії урумів та румеїв.
Валентина Євсеєнко. Генеалогія як початок великого шляху
Пані Валентина — урумка, тобто сама є представницею народу надазовських греків (до якого належать уруми та румеї). Вона народилася у Маріуполі, дитинство та юність провела в Мангуші — урумському селищі Маріупольської громади. У 15 років вона захопилася вивченням власного роду, що переросло в масштабне дослідження біографій надазовських греків. З 2010 року живе в Києві, але до 2022 року щоліта приїздила на Донеччину до рідних, і паралельно проводила "польові дослідження", спілкуючись зі старожилами сіл.
Наразі Валентина Євсеєнко є членкинею правління громадської організації "Надазовські греки: уруми і румеї" та працює над збереженням культурної спадщини цієї унікальної етнічної групи. Свого часу збирала матеріал для майбутньої наукової роботи про весільну обрядовість надазовських греків, накопичивши унікальну базу знань про традиції, мову, кухню та побут цього народу. Через війну та окупацію більшості територій компактного проживання надазовських греків основну роботу зараз веде дистанційно, але продовжує популяризувати культуру свого народу через лекції, виставки, публікації тощо.
Валентина ЄвсеєнкоФото: Валентина Євсеєнко
Уруми та румеї — дві гілки одного народу
Уруми та румеї проживають майже 250 років у Надазов’ї — на півдні Донеччини та на північному узбережжі Азовського моря. Звідси й назва — надазовські греки.
Поселення Надазовських греківФото: Олександр Рибалко, ГО "Надазовські греки: уруми та румеї"
"Надазовські греки — це унікальна етнічна група, що сформувалася в Криму, де вони співіснували з кримськими татарами, караїмами, кримчаками, а тому мають багато спільного з культурою цих народів. Ця група поділяється на дві мовні підгрупи: уруми (з рідною мовою урумською,яка належить до тюркофонної групи мов) та румеї (з рідною мовою румейською, яка належить до грецької гілки індо-європейських мов).
Предками надазовських греків (урумів і румеїв) були люди дуже різного етнічного походження. Це і елліни, і тюрки, і готи, і грузини, і волохи, і багато інших, що мешкали в Криму і поруч або в різні часи. Об'єднувала всіх цих людей спільна релігія - православ'я грецького (візантійського) обряду. Через що в російській імперії за урумами/румеями закріпилась назва "греки". Після виселення з Криму (у 1778 році уряд Російської імперії видав наказ про переселення урумів і румеїв з їхнього дому) вони опинилися у Надазов'ї. Так у XVIII столітті було засновано 21 поселення, а також місто Маріуполь. Румеї були здебільшого двомовні. Урумська мова була мовою спілкування між урумами і румеями. Уже пізніше, внаслідок жорстоких сталінських репресій та примусового зросійщення, вони були змушені масово відмовлятися від рідних мов та переходити на російську", — пояснює дослідниця.
Селилися у Надазов’ї колишні кримські мешканці переважно так, як проживали у Криму, тобто вихідці з одного міста, села або кількох сусідніх сіл засновували власне поселення або окремий квартал. Серед урумських сіл пані Валентина називає Мангуш, Старий Крим, Старогнатівку, Комар та інші. Румейськими були Сартана, Ялта, Урзуф й інші. А нинішня Велика Новосілка була засновано урумами і румеями спільно.
Здебільшого поселення надазовських греків отримували назви тих кримських сіл, звідки їх було виселено.
"Та сама Ялта наша, донецька, — це були переселенці з Ялти кримської та близько десятка сусідніх сіл. Так само Урзуф - від Гурзуф. Той же Мангуш — це було одноіменне село (нині село Прохладне Бахчисарайського району)", — розповідає Валентина.
Поселення формувалися групами.
"Наприклад вийшло декілька родин з Гурзуфа та Кизилташа. Оскільки це селище знаходиться на узбережжі Чорного моря, вони заснували Урзуф так само на узбережжі моря Азовського. Таким чином формувалися закриті сільські суспільства, принаймні до певного періоду часу", - зазначає дослідниця.
Культурна спадщина урумів та румеїв
Пані Валентина застерігає, що культурна спадщина надазовських греків "під загрозою знищення і забуття". Це стосується не лише унікальних румейської та урумської мов, які побутують виключно у Надазов’ї, але й традиційного одягу, кухні, обрядів. Саме тому дуже важливо знати та зберігати культуру та традиції надазовських греків.
Особливості національного одягу
Етнічна ідентичність урумів та румеїв сформувалася на основі об’єднання та взаємопроникнення культур кримських християн різного походження — греків, готів, аланів, тюркських народів, грузинів, волохів тощо.
Традиційний одяг надазовських греків мало чим відрізнявся від “моди” Османської імперії.
"Попри те, що традиційний одяг надазовських греків був подібним до традиційного одягу їхніх сусідів у Криму, все ж існують і особливості. Наприклад, одразу увагу привертає жіночий головний убір, який достатньо чітко вирізняв урумів/румеїв серед кримського населення - періфтар", — описує Валентина.
Надазовські грекиФото: ГО "Надазовські греки: уруми та румеї"
Унікальні страви надазовської кухні
Кухня надазовських греків формувалася під впливом різних культур, але зберегла свою унікальність. З традиційних страв дослідниця розповіла про "плакоп" або "чихаймахла піте" — пишку з солоним сиром. Варіантів назви цієї страви багато: чи не в кожному селі на це питання мають власний погляд.
"Вона подібна до кримськотатарських пишок із сиром або до грузинського хачапурі, болгарської плачінди але виконується інакше. Більше в ніяких народностей не бачила саме такого виконання цієї страви", — підкреслює пані Валентина.
Дуже популярним є пиріг з тонкого витяжного тіста з м'ясом або з кабаком (місцева назва гарбуза). Він відомий у надазовських греків (від села до села) під різними назвами: кьобєте, кюбіте, кубіте, шимиш, шумуш, шмуш, турта.
"Теж воно притаманне і тюркським народам, але виконання надазовських греків все ж відрізняється", — зазначає дослідниця.
Рецепти страв надазовських греків можна знайти й у Національному переліку нематеріальної культурної спадщини України. У березні 2025 туди потрапив обрядовий хліб “Псатир”.
Також зазначимо, що у 2019 році 6 страв національної кухні надазовських греків увійшли до збірки "Страви різних національностей", яку випустили КУ "Обласний методичний центр культури і мистецтва" Запорізької обласної ради.
Окремо варто згадати про напої. Надазовські греки виготовляли "бузу" — слабоалкогольний напій на пшоні з 23 градусами алкоголю, отриманими шляхом ферментації.
"Попри те, що надазовські греки займались виноробством та виготовляли алкогольні напої, пияк серед них майже не було. Адже зловживання алкоголем вважалося чимось принизливим і навіть гріховним", - каже дослідниця.
Свята та повір'я
Попри панування в Криму ісламу, уруми/румеї залишалися християнами, і їхня релігія ніяк не перетиналась з мусульманством. Існували й повір'я очевидно язичницького походження, які притаманні надазовським грекам досі. Наприклад, напередодні Водохреща стрибають через вогонь, проганяючи злих духів, яких називають каракадзала або харахандажлос.
"У богоявленське надвечір'я кожна родина має розпалити перед своїм подвір'ям багаття. Спеціально для цього багаття слід зберігати сіно, яке стелять на підлозі в оселі на Трійцю.
Кожному за старшинством необхідно тричі перестрибнути через це багаття. Стрибати можна і більше. Вважається, якщо каракадзал "причепився" до когось, то вогонь змусить його "відчепитися", обпалюючи своїм полум'ям. Дим від вогнища і попіл дають духам зрозуміти, що до цієї оселі краще не пхатись, ризикуючи отримати опіки.
А вранці, в день Хрещення, люди примічають, хто не палив багаття перед двором. Вважається, що в такі будинки каракадзалам таки вдалося потрапити", - ділиться Валентина.
Обряд "Хара Хонджилоз" (чорні духи), який проводився увечері 18 січня, напередодні свята Водохреща
Особливо цікавою є підготовка до Стрітення Господня.
"Три дні — переддень Стрітення, Стрітення та його після день — в урумських селах мають назву Шанни ґÿннєр, Нишанни кÿннєр або Нишалли кÿллєр, в румейських селах – Смайдъарка, Симайдъарка, Сімадъарка, Сімадъьярка або Псімата.
Протягом цих трьох днів не можна різати і колоти. Вважається, що навіть випадкові порізи чи уколи будуть довго і болісно загоюватися. Особливо цієї заборони повинні дотримуватися дівчата і жінки, а передусім – вагітні. Недотримання заборони, згідно з повір'ям, має наслідком народження дітей з різними вадами фізичного розвитку.
У багатьох сім’ях надазовських греків цієї заборони суворо дотримуються досі. Тому для запобігання випадковому порушенню заборони вранці збирають ножі та виделки і на три дні опускають їх у відро з водою.
Вигадливі люди віднайшли спосіб обійти заборону: один ніж і одну виделку слід встромити в цибулину та покласти її в куток. Та зловживати цим не радять.
У зв’язку із забороною на використання ножів і виделок господині завчасно готують їжу на три дні. Зазвичай, вдосталь напікають хліба, насушують локшини і заготовлюють багато інших яств. Якщо щось необхідно нарізати, то нарізають завчасно. Після закінчення свята залишки їжі віддають безпритульним.
У ці дні заборонено користуватися не тільки ножами і виделками. Заборона поширюється також на голки і спиці, м’ясорубки і тертушки, ножиці, сокири, вила, лопати тощо. Не дозволяється також прасування.
Тож, протягом цього тридення можна більше часу приділити рідним, друзям або розвагам", — розповідає дослідниця.
Ніж та виделка у цибулі
Традиційні танці та музика
Традиційні танці надазовських греків були схожі з танцями народів, що населяють чорноморський регіон загалом — їх танцювали здебільшого у колі.
"На жаль тоді не було відеокамер. Ніхто не записав, як це виглядало. Тому ми маємо доволі слабке уявлення про деталі народних танців надазовських греків", — говорить жінка.
Проте духові та ударні музичні інструменти збереглися і зараз є в музеях та колекціях.
"У нас в колекції ГО декілька є — і зурна, і різні інші духові інструменти. Були також ударні інструменти, адже музичні інструменти є в кожної народності, просто називаються інакше через особливості мови", — каже дослідниця.
Обряди навколо народження дітей
Особливо багатою була обрядовість, пов'язана з народженням дітей. Коли народжувала жінка, крім того, що не пускали чоловіків, у випадку важких пологів, на живіт їй клали особливий пояс, а саме пояс священника.
"Існували прийоми, в основі яких лежать уявлення про магічну силу різних предметів, наприклад, при важких пологах на живіт породіллі клали пояс священика. Є легенда, що в Давній Греції жінки при першій вагітності приносили свій пояс у жертву в храмі Артеміди, можливо звідти пішла ця традиція", — розповідає пані Валентина. За легендою він мав полегшувати пологи.
Жінка зазначає, що ця традиція збереглася навіть у радянські часи. Крім того, при пологах використовували те, що зараз називається ароматерапією — підпалювали різні трави, накурювали кімнату, що мало полегшити породіллі сам процес пологів.
Після народження дитини відбувався обряд, який дав назву виразу "солоний грек".
"Новонароджену дитину "солили" - омивали соляним розчином або посипали сіллю частини тіла, які піддаються гниттю. Це робили чисто з гігієнічних міркувань XIX століття, але надавали цьому таке значення, щоб дитина росла міцна, здорова. Вірили, що сіль заживляє подряпини, які дитина могла отримати при народженні і захищає від пристріту", — пояснює дослідниця.
Весільні традиції та обряди
Валентина зазначає, що до початку XX століття шлюби переважно укладали всередині села, щоб громада не біднішала. Весільний обряд був особливо складним та тривав три дні.
"Сватання відбувається цілих три дні. Одним з цікавих елементів була підготовка "золотого півня". Півень у сенсі птах, його наряджали, розписували, а потім готували на весілля та частували наречених. Було таке вірування, що цей обряд принесе багатство і щастя молодим.
Сватання проходило так: один день у сватів, інший день у батьків нареченої, і так три дні до самого весілля. Існували й інші нюанси, наприклад, чоловік мав йти пішки за своєю дружиною тощо", — розповідає Валентина.
Заняття та професії
Основними заняттями надазовських греків були землеробство та скотарство, особливо вівчарство.
"Хто був трошки багатший, в нього обов'язково були вівці, бо в Криму вони теж займалися вівчарством у першу чергу, бо баранина залишалася основним м'ясом", — зазначає дослідниця.
Незвичайних професій не було — як у всіх народностей, хтось за потребою робив сковорідки, хтось займався бортництвом тощо.
Важливою особливістю було те, що землю надавали тільки на синів.
"Якщо в родині надазовських греків немає синів, то їй була велика проблема, бо громада не давала їм наділів землі, яку б вони могли обробляти і тим самим годувати себе", — пояснює жінка.
Трагічні сторінки історії
Голодомор
Під час Голодомору 1932-1933 років села, розташовані далі від моря, страждали найбільше.
"Чим далі село було від моря, тим страшніший там був голод. Біля моря спасала риба. Моя прапрабаба ходила в Ялту, там дорога була Мангуш-Ялта. І вона обмінювала те, що було, на рибу, щоб було що поїсти", — згадує пані Валентина.
У найстрашніших випадках, особливо там, де було мало річок, траплялися жахливі речі.
"Я читала в спогадах, що траплялися поодинокі випадки канібалізму. Сіяти не дозволяли, і не було що їсти", — говорить дослідниця.
Окремо Валентина згадує голодомор 1947 року з власної родинної історії.
"Моя прабаба жила вже в Маріуполі, а родичі жили в Мангуші. І в 47-му році ходили пішки в Мангуш, забирали дітей, бо діти пухли з голоду, забирали в Маріуполь до себе, щоб не помирали. Так врятували трьох дітей", — ділиться жінка.
Репресії 1937-1938 років — "Грецька операція"
У 30-х роках відбулася так звана "Грецька операція" — масові репресії проти греків.
"Радянська влада проводила окрему політику щодо надазовських греків. Були створені списки із зазначенням “національності”. Пізніше, вже в 37-38 роках розвернулась так звана “Грецька операція”, під час якої було репресовано і знищено тисячі надазовських греків. В основному це були молоді чоловіки.
Офіційно їх звинувачували в "антирадянській контрреволюційній діяльності", але насправді розстрілювали за національність. Без суду і слідства. Про цю тему існують серйозні наукові дослідження. Є, наприклад, такі відомі дослідження на цю тему, які проводили Іван Джуха, дослідник історії надазовських греків (його книга “Грецька операція”). Піднімалась ця тема в наукових працях українських історикинь Лариси Якубової, Ірини Пономарьової, Анни Гедьо та інших”, — ділиться Валентина.
Німецька окупація
Під час німецької окупації ситуація була дещо іншою. За спогадами родини пані Валентини, "німці не зважали на національність, якщо ти не єврей. А зважали більше на те, чи ти партизан, чи де ти служив".
"У мене в родині були партизани, яких німці розстріляли в Агробазі (селище біля Маріуполя). Там розстрілювали всіх партизанів з Маріуполя", — розповідає дослідниця.
Талановиті греки
Наразі пані Валентина дослідила біографії близько 30 надазовських греків, пов'язаних з Києвом.
Цікаво, що різні села "спеціалізувалися" на різних талантах.
"З Малоянисоля дуже багато поетів, музикантів і художників. Прямо таке мистецьке село. Старогнатівка теж дає багато мистців — художників і поетів. Проте Старогнатівка також відома традиційною боротьбою надазовських греків, яка схожу на вільну боротьбу. Там всі курешем займалися. У нас дівчина є в ГО, теж походить вона звідти. Навіть вона займалася в дитинстві цією боротьбою", — розповідає пані Валентина.
Серед письменників дослідниця особливо відзначає Антона Шапурму з Сартани, який писав казки для дітей румейською мовою.
Портрет Антона Шапурми від українського художника Анатолія БєловаФото: ГО "Надазовські греки: уруми та румеї"
Жінка зазначає, що ГО "Надазовські греки" періодично проводять в Києві відкриті лекції про видатних надазовських греків. Анонси майбутніх заходів будуть опубліковані у соцмережах організації.
Цей матеріал вийшов за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
