Розмови про вступ України до ЄС часто зводяться до одного запитання: чи доведеться дозволити одностатеві шлюби? Довкола цієї теми чимало міфів, і ними активно користується російська пропаганда. Волноваха.City поговорила з Андрієм Кравчуком, експертом з адвокації Правозахисного ЛГБТ Центру “Наш світ”. Він пояснив, як насправді працює європейське право, що відбувається в країнах ЄС і як відрізнити факти від маніпуляцій.
Пане Андрію, чи правда, що вступ до ЄС автоматично означає легалізацію одностатевих шлюбів?
— Ні, такої вимоги в європейському законодавстві немає. Є вимога, щоб держава юридично визнавала і захищала одностатеві пари. А як саме це зробити, вирішує уряд кожної країни. Це можуть бути повноцінні шлюби або цивільне реєстроване партнерство. Головна умова — партнерство має давати основні права подружжя: на спільну власність, спадкування, статус найближчого родича, представлення інтересів у медичних питаннях.
Ця вимога не записана в якомусь одному законі ЄС. Вона випливає з рішень Європейського суду з прав людини та Суду справедливості ЄС. Але ці рішення теж є частиною європейського права, і всі держави — члени ЄС зобов’язані їх виконувати.
Минулого року Суд справедливості ЄС ухвалив важливе рішення щодо Польщі. Що воно змінило?
— Суд постановив, що всі країни ЄС мають визнавати сімейні права одностатевих пар, які одружилися в одній із країн Союзу. Якщо в державі є партнерства, але немає шлюбів, такий шлюб визнають як партнерство. А в країнах, де немає ні шлюбів, ні партнерств, а це Литва, Польща, Словаччина, Румунія та Болгарія, права такого подружжя однаково мають визнати, у спосіб, який передбачає національне законодавство.
Рішення ухвалили щодо Польщі, але воно діє для всіх країн ЄС. Для Польщі це означає, що свідоцтво про одностатевий шлюб, укладений в іншій країні ЄС, тепер мають внести до польського реєстру. Тобто на основі іноземного свідоцтва подружжю видають польське. Фактично Польща мусить визнавати такі шлюби, так само як укладені за польським законом. Подружжя отримує всі права звичайного шлюбу, крім права на спільне всиновлення дітей, бо воно регулюється окремо.
А якщо країна не захоче виконувати таке рішення?
— Не вийде. Держави ЄС не можуть відмовитися виконувати законодавство ЄС, включно з рішеннями Суду справедливості, посилаючись на власні закони, конституцію чи рішення своїх судів. За установчими документами ЄС європейське право має пріоритет над національним. За його дотриманням стежить Європейська комісія, і вона може накладати на порушника політичні та фінансові санкції. Так уже було з Польщею та Угорщиною.
Які європейські норми щодо прав ЛГБТ уже діють в Україні?
— Є дві ключові директиви ЄС. Перша забороняє дискримінацію за сексуальною орієнтацією у сфері праці, і її вже впроваджено в нашому Кодексі законів про працю. Друга забороняє мову ворожнечі в аудіовізуальній продукції, і вона відображена в Законі “Про медіа”. Крім того, заборона дискримінації за сексуальною орієнтацією є в Хартії основоположних прав ЄС.
Хартія основоположних прав Європейського Союзу — це офіційний правовий документ ЄС, який об'єднує та закріплює цивільні, політичні, економічні та соціальні права громадян і мешканців Європейського Союзу в єдиному зведенні законів.
Решта європейських стандартів ґрунтується на рішеннях судів. Найважливіші з них стосуються визнання одностатевих шлюбів громадян ЄС, права на офіційну зміну статі та визнання батьківства дітей одностатевих партнерів. На цьому побудована і політика ЄС, зокрема нова Стратегія рівності ЛГБТІК+ на 2026–2030 роки, яку нещодавно ухвалила Єврокомісія.
Тобто країни ЄС не можуть самі вирішувати, яким буде їхнє сімейне право?
— Можуть, але в межах принципів, які встановлює законодавство ЄС і рішення Суду справедливості.
Є ще рішення Європейського суду з прав людини. Вони обов’язкові не лише для країн ЄС, а й для всіх членів Ради Європи, зокрема й для України. Але за їх виконанням стежить Комітет міністрів Ради Європи, а його повноваження значно менші, ніж у Європейської комісії. Водночас Єврокомісія теж зважає на рішення цього суду, адже за Лісабонським договором права, гарантовані Європейською конвенцією з прав людини, є конституційними принципами законодавства ЄС.
Наскільки активно тему ЛГБТ використовує російська пропаганда?
— Це одна з її провідних тем. Пропаганда намагається зіграти на гомофобних і трансфобних настроях частини українського суспільства. Вона протиставляє вигадану в РПЦ доктрину “традиційних цінностей” принципам і стандартам сучасного вільного світу.
Ще у березні 2022 року, через півтора тижня після початку повномасштабного вторгнення, патріарх Кирило виправдовував війну саме боротьбою з “пропагандою гомосексуалізму” та гей-парадами. А на прикладі Грузії ми бачимо, як така пропаганда, підхоплена місцевими політиками та церквою, реально ставить хрест на європейській інтеграції країни.
Як ці теми висвітлюють українські медіа?
— Загалом великі медіа пишуть про це досить адекватно. Винятком є відверто гомофобна і трансфобна пропаганда в релігійних і праворадикальних виданнях. Але деякі помилкові твердження досі дуже поширені.
Наприклад, що Конституція України забороняє одностатеві шлюби?
— Так, і це міф. Конституція не містить прямого визначення шлюбу, а стаття 51 не забороняє легалізації одностатевих шлюбів. Про це, зокрема, говорила представниця Верховної Ради в Конституційному Суді.
Ба більше, у світі є приклади, коли конституція прямо визначає шлюб як союз чоловіка і жінки, але конституційний суд країни тлумачить це так, що визнанню одностатевих шлюбів це не заважає. Так сталося в Іспанії та Еквадорі. Поки Конституційний Суд України не ухвалив рішення з цього питання, казати, що Конституція забороняє одностатеві шлюби, некоректно.
Ще один поширений міф — що всі релігії засуджують гомосексуальність.
По-перше, гріховними одностатеві стосунки вважали лише зороастризм і три релігії, що походять від давнього юдаїзму: сам юдаїзм, християнство та іслам. Східні релігії, зокрема буддизм, індуїзм, сикхізм, конфуціанство, даосизм і синтоїзм, ставилися до цього байдуже.
По-друге, у сучасних юдаїзмі, християнстві та навіть ісламі триває переосмислення традиційного тлумачення. Чимало великих церков, зокрема лютеранські, кальвіністські та англіканські, повністю відмовилися від засудження одностатевих стосунків. Ліберальні католики, включно з папами Франциском і Левом XIV, шукають способи поєднати традиційне віровчення з прийняттям гомосексуальних і трансгендерних людей. Цей процес почався і в православ’ї, хоча українських церков поки не торкнувся. В ісламі він тільки починається, але в країнах вільного світу вже є громади ліберальних мусульман. Тож однозначне засудження сьогодні характерне лише для ультраконсервативних церков, а не для християнства загалом.
Чи доводиться вам особисто чути такі аргументи?
— Постійно. На фейсбук-сторінку нашої організації регулярно пишуть українські емігранти, які зараз живуть у США, Канаді чи Німеччині й задоволені своїм життям там. Вони застерігають, що легалізація одностатевих шлюбів призведе Україну до занепаду. А коли я питаю, чому ж країни, де вони живуть, від цього не вимерли, відповідати чомусь не хочуть.
Нещодавно мешканка Південної Кароліни застерігала українців від “пропаганди гомосексуалізму”. Я запитав, як же вона витримує її у своєму штаті. Вона відповіла, що нічого такого не помічала, тільки чула, що геї десь є, але їх не видно. А саме в Південній Кароліні народився і виріс Скотт Бессент, нинішній міністр фінансів США. Він відкритий гей, перебуває у шлюбі з чоловіком, і разом вони виховують двох дітей.
Міністр фінансів США Скотт Бессент спостерігає за слуханнями Комітету з фінансових послуг Палати представників щодо “Щорічного звіту міністра фінансів про стан міжнародної фінансової системи” в Капітолії у Вашингтоні, округ Колумбія, 7 травня 2025 року
Що, на вашу думку, допоможе людям відрізняти факти від маніпуляцій?
— Варто більше звертати увагу на реалії сучасного світу. Коли ви чуєте, що визнання одностатевих пар призведе до занепаду суспільства, просто подумайте, де люди живуть щасливіше, вільніше й заможніше: у Росії, Ірані та Зімбабве чи в США, Німеччині та Норвегії?
Про те, що передбачає для ЛГБТІК+ людей нова Національна стратегія у сфері прав людини і чого ЄС очікує від України, читайте в нашому матеріалі: Держава пообіцяла захищати ЛГБТІК+ людей від дискримінації. Що це означає і до чого тут ЄС.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми SAFE (раніше “Голоси України”), що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. SAFE реалізується у рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
