У селах Єгорівка та Богоявленка, що нині входять до Вугледарської громади Волноваського району, сватання було не просто знайомством двох родин, а важливим обрядом із чіткими правилами, символами та звичаями. Про особливості передвесільних традицій розповіла краєзнавиця Ірина Крюченко в межах проєкту «Етнотолока: єдність у традиціях» та циклу заходів «Весільні перегуки».
Сватання у Єгорівці: без прямої розмови про шлюб
У Єгорівці сватання проходило відповідно до традиційного весільного етикету. Наречений приходив до оселі дівчини не сам, а разом із двома старостами — поважними, неодмінно одруженими чоловіками. Вони приносили із собою хлібину, загорнуту у вишитий рушник.
Прямо про намір одружитися ніхто не говорив. Натомість старости починали розмову з алегорії: розповідали, що вони — мисливці, які натрапили на слід куниці або лисиці — «красної дівиці» — і прийшли шукати її саме до цієї хати.
Поки тривали перемовини, майбутня наречена поводилася скромно: стояла біля печі та символічно «колупала» її, луплячи глину. Така поведінка підкреслювала її сором'язливість і хвилювання.
Рушники означали згоду на шлюб
Якщо родина погоджувалася на шлюб, дівчина виносила два вишиті рушники або хустки та перев'язувала ними старостів через праве плече. Молодому вона затикала за пояс вишиту хустку.
Після цього гостей пригощали, а принесений хліб розрізали й споживали всі разом.
Такий обряд мав не лише символічне, а й фактично юридичне значення. Прийняття хліба та перев'язування рушниками означало остаточну згоду родини на весілля. Після цього відмовитися від шлюбу без поважної причини вже вважалося недопустимим.
Якщо дівчина відмовляла — молодий отримував гарбуза
Відмова також мала свої усталені символи.
Хліб повертали сватам назад, а молодому вручали гарбуза. Для парубка це було великою ганьбою, тому свататися зазвичай вирушали вже після заходу сонця, щоб можливу невдачу бачило якомога менше людей.
Особливість Богоявленки: на сватання йшли не лише старости
У сусідній Богоявленці традиція мала свої локальні особливості.
Разом зі старостами-чоловіками до оселі нареченої вирушали також свахи — жінки з боку молодого. Саме ця особливість зафіксована на унікальній світлині із сімейного архіву Анастасії Бабенко.
Світлина з сімейного архіву Анастасії Бабенко с.Богоявленка
На фотографії чоловіки перев'язані навхрест двома рушниками, а жінки — двома хустками.
Перед виходом із дому мати молодого перев'язувала кожного старосту одним рушником, а кожну сваху — однією хусткою.
Коли ж родина нареченої давала згоду на шлюб, дівчина перев'язувала старостів другим рушником, а свах — другою хусткою.
Саме тому на пам'ятній світлині всі учасники сватання стоять із перев'язаними навхрест рушниками та хустками. Це був символ успішного завершення сватання та єднання двох родів.
Світлина, що зберегла місцеву традицію
Унікальна фотографія із сімейного архіву Анастасії Бабенко є не лише родинною пам'яткою, а й цінним свідченням локальних весільних звичаїв Волноваського району. Вона демонструє особливість обряду сватання у Богоявленці, яка відрізнялася від традицій сусідніх сіл участю жіночих свах та подвійним перев'язуванням рушниками й хустками.
