За словами керівника Волноваської мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, Владислава Сечина, у період карантину за допомогою у протидії домашньому насильству до них надійшло більше 300 звернень. За інформацією начальника Волноваського відділу поліції Юрія Гречишкіна, у січні-квітні 2020 року зафіксовано 204 повідомлення про випадки домашнього насильства та складено 25 термінових заборонних приписів.
Про види насильства та протидію кривдникам для Волноваха.City розповіла начальниця Волноваського Бюро правової допомоги, Олена Сеніч:
“Період самоізоляції на карантині має певні загрози, які стосуються посилення домашнього насильства у Волноваському районі. Перехід на дистанційний графік роботи та навчання, тимчасове безробіття позбавили деякі сім'ї можливості покидати приміщення. Насильство завжди пов’язане з нерівними можливостями. Перший захист — знати свої права і знати до кого звернутися”.
Олена Сеніч
За словами експертки, переважна більшість потерпілих від домашнього насильства – це жінки. Часто вони можуть цього не усвідомлювати або/і виправдовувати нездорові дії партнера потребою зберегти родину. Оскільки домашнє насильство найчастіше починається із психологічних форм – звинувачення, скандали, маніпуляції, жінкам важко об’єктивно оцінити ситуацію.
За оціночними даними, щороку від домашнього насильства в Україні страждає близько 100 000 осіб, 90% із яких – жінки та діти. Щорічно на Донеччині реєструється близько 5 000 таких постраждалих.
ООН заявляє, що через карантин спалах домашнього насильства спостерігається у всьому світі. Як показують статистичні дані інших країн, під час карантину було зафіксовано значне зростання домашнього насильства:
- у Франції кількість звернень зросла на 30%;
- у Великій Британії кількість жінок, вбитих чоловіком удома, зросла втричі, а кількість дзвінків на гарячі лінії ― майже вполовину.
- Кожні 24 години одна жінка помирає насильницькою смертю в Аргентині. Злочинцями зазвичай є чоловіки або родичі. Місцями злочину є їх власні будинки.
Насильство та його види
“Якщо коротко, то згідно до чинного законодавства, домашнє насильство визначається як дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь між людьми, які проживають (проживали) однією сім’єю. Домашнє насильство – це негативне явище, яке зачіпає здебільшого жінок, дітей і літніх людей. Воно карається громадськими роботами на строк 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років”, - каже пані Олена.
За словами Олени Сеніч, фізичне насильство – це коли б'ють і штовхають, перешкоджають вільному пересуванню або створюють ситуації, що несуть загрозу життю чи здоров'ю.
“Фізичне насильство вважається найбільш небезпечною формою домашнього насильства, яка спричиняє біль, травми, інші фізичні страждання або тілесні ушкодження, а також викликає почуття страху. За допомогою фізичного насильства кривдник досягає контролю над потерпілою”, – зауважує експертка.
При економічному насильстві здійснюється контроль над доступом до економічних ресурсів, що знижує її здатність забезпечувати себе та призводить до матеріальної залежності від кривдника.
“Економічні переваги кривдника створюють у нього враження, нібито він має право домінувати. Він може звинувачувати жінку в тому, що вона не вміє керувати грошима та погрожувати виселенням разом із дітьми без фінансової підтримки. До економічного насильства можна віднести примушування до жебрацтва, трудову експлуатацію або навіть заборону працювати. Що цікаво: економічним насильством можна вважати заборону працювати та навіть часті телефонні дзвінки, несподівані візити та постійний контроль, коли ви на роботі. Сюди також можна віднести заборону отримувати освіту та використання економічних ресурсів постраждалої особи. Економічне насильство можуть чинити також дорослі діти над батьками, забираючи всю пенсію”, – розповіла пані Олена.
Найбільш поширеною формою домашнього насильства, за словами експертки, є психологічне насильство, адже кривдник часто залякує та руйнує самооцінку постраждалої, поводиться з нею як із неповноцінною людиною.
“Психологічне насильство включає в себе погрози, ізоляцію постраждалої від спілкування з іншими людьми та публічне приниження. Кривдник намагається повністю контролювати життя жінки, змушуючи постраждалу сумніватися у своїй пам’яті, емоційній стабільності, адекватності, фігурі або віці. Це часто призводить до розвитку депресії, підвищує ризик порушень харчової поведінки, самогубства, зловживання наркотиками та алкоголем”, - зауважує експертка.
Сексуальним насильством є примус займатися проституцією, примус до небажаних статевих стосунків, неприйнятні жарти із сексуальним підтекстом.
Розділ IV ст. 153 Кримінального кодексу України визначає сексуальне насильство як чинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи та карається позбавленням волі на строк до п’яти років. У ст. 154 зазначено, що примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
Змоделюємо ситуацію виклику поліції
За даними ряду досліджень, зокрема проведених UNFPA, переважна більшість постраждалих від домашнього насильства не звертались ані по психологічну допомогу, ані до правоохоронних органів, ані по медичну допомогу (у випадку потреби). Серед основних причин відсутності звернень зазначалися необізнаність щодо наявності організацій, які можуть надати допомогу, відсутність відповідних закладів у населених пунктах та недовіра до персоналу.
За словами Олени Сеніч, у випадку домашнього насильства потрібно, насамперед, повідомити в поліцію: «Після звернення до Національної поліції – особисто або телефоном – уповноважений працівник реєструє заяву у спеціальному журналі, оформляє талон-повідомлення, який потім передає заявнику. Після цього на місце події виїжджає слідчо-оперативна група чи група реагування. У випадку існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи, працівник поліції виносить кривднику терміновий заборонний припис терміном до 10 днів, який накладає на кривдника зобов’язання залишити та більше не входити на територію проживання (перебування) постраждалої особи та забороняє в будь-який спосіб контактувати з нею визначений час. За невиконання припису накладається штраф, застосовуються громадські роботи або адміністративний арешт».
Фахівчиня говорить, що, якщо терміновий заборонний припис не виконується, постраждалій особі можна звернутися із заявою до суду за винесенням обмежувального припису.
Така заява, за словами експертки, має бути розглянута судом протягом 72 годин після її надходження. За результатами розгляду заяви можуть бути застосовані наступні обмежувальні заходи:
- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
- усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис може бути видано на строк від одного до шести місяців. За подання заяви про видачу обмежувального припису судовий збір не сплачується.
Куди звертатися постраждалій у випадку домашнього насильства?
Якщо ви помітили прояви насильства, або самі стали об’єктом домашнього насильства, можете звернутися по допомогу:
- у поліцію за номером 102;
- у швидку медичну допомогу - 103;
- у Волноваський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за телефоном 06244-420-74;
- за психологічною консультацією – до Волноваської мобільної бригади соціально-психологічної допомоги за тел. 099-36-663-12 або 063-02-693-21;
- на безкоштовну Національну «гарячу» лінію з питань запобігання насильству в сім’ї, торгівлі людьми та гендерної дискримінації за телефоном 116-123 (тут нададуть фахову соціально-психологічну, юридичну та інформаційну підтримку, проконсультують щодо порушення прав дитини; лінія працює анонімно);
- у службу у справах дітей Волноваської райдержадміністрації за тел. 06244-420-06 (якщо у сім'ї є діти, які стали потерпілими від насильства або ж є його свідками);
- у центр безоплатної вторинної правової допомоги, у тому числі й Волноваське бюро правової допомоги (тут можна отримати юридичні консультації та, за необхідності, і безоплатні послуги адвоката). Єдиний номером контакт-центру – 080-02-131-03.
Окрім того, Міністерство внутрішніх справ запустило в Теlegram чат-бот щодо протидії домашньому насильству в умовах карантину. Він надає можливість зв’язуватися зі службами поліції, телефонувати на лінію 102, а також містить інформацію про інші гарячі лінії, які можуть надати консультацію у випадку домашнього насильства.
Якщо ви опинились у ситуації, коли вам немає куди піти варто звернутися до шелтера або в притулок, де постраждалі від домашнього насильства жінки можуть знайти прихисток для себе та своїх дітей. таких закладів можна дізнатися у працівників соціальних служб, мобільних груп із протидії домашньому насильству, працівників безоплатної правової допомоги тощо.
На сьогодні в Донецькій області працює 2 шелтери, центр соціально-психологічної допомоги, 3 центри підтримки сім'ї, центр денного перебування осіб, які постраждали від домашнього насильства. Найближчий до Волновахи шелтер знаходяться у місті Маріуполі. Зателефонувати туди можна за номером 097-488-76-26.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
