Поступово жінки стають більш видимими у так званих "чоловічих" професіях. Такі жінки працюють і у Приватному акціонерному товаристві “Новотроїцьке рудоуправління” (ПРАТ НТРУ) — великому підприємстві, яке спеціалізується на видобутку і виробництві вапняків для металургійної, будівельної, хімічної та інших галузей промисловості України.
Про свою роботу на підприємстві для Волноваха.City розповіли фрезерувальниця, машиністка конвеєра та жінки слюсарі-електрики.
Антоніна Федоренко, 59 років, фрезерувальниця:
"На підприємстві я працюю вже 40 років. У мої обов'язки входить виконувати фрезерні роботи — нарізати шліци на валах та фрезерувати шпонкові пази. Для того, щоб тут працювати, я навчалася у Донецькому професійно-технічному училищі. Під час навчання отримала теоретичні знання, а гарну практику здобула саме у ПРАТ НТРУ.
Я абсолютно не згодна з тим, що моя професія «чоловіча». Я себе відчуваю комфортно, виконуючи свої обов'язки. Та й під час навчання у нас в групі було більше дівчат.
У моїй професії мені подобається все. Я цією роботою живу і люблю її. У підприємства найбільші зарплати по Волноваському району, тому оплатою своєї праці задоволена.
Знайомі, коли дізнаються, що працюю фрезерувальницею за верстатом — дивуються. Та й в цеху з такою посадою з жінок я лише одна. Колеги-чоловіки завжди готові допомогти, особливо якщо мова йде про важкі деталі. Керівник також враховує фізичні можливості жінок, коли йдеться про важкі фізичні умови праці.
Мої рідні також позитивно ставляться до моєї роботи. Ніхто ніколи мене від неї не відмовляв ні під час навчання, ні тоді, коли пішла працювати за фахом.
Я б порадила йти працювати за моєю спеціальністю, тому що вона дуже цікава та корисна. Ця робота для тих, хто дійсно любить техніку".
Марина Твереза, 29 років, слюсар-електрик:
"Я прийшла працювати на підприємство відразу після навчання. Мене покликала подруга — я й погодилася. Вже 10-й рік працюю слюсарем-електриком — займаюся ремонтом обмоток двигунів, трансформаторів та котушок, здійснюю ремонт електричних машин.
Коли люди дізнаються про мою роботу, реакція буває найрізноманітніша — хтось дивується, а хтось не бачить у цьому нічого незвичайного. Особисто я не вважаю свою професію чоловічою і знаю багатьох дівчат, які працюють на технічних спеціальностях.
Мені в моїй роботі все подобається. Я б не проміняла її ні на що".
Світлана Турянська, 46 років, машиністка конвеєра:
"У професії я вже 25 років. Як у 1995 році закінчила Докучаєвський гірничий технікум, так одразу прийшла в Новотроїцьке рудоуправління учнем машиніста конвеєра.
Всьому, що я вмію, мене навчили тут — на підприємстві. В мої обов'язки входить стежити за роботою конвеєра. Я — важливий гвинтик, без якого не буде працювати підприємство, як і без багатьох інших професій. Не подобається тільки те, що моя робота дуже важка, але все це згладжує мій улюблений колектив. Наша праця безцінна. Із плюсів моєї роботи можу відзначити ще гарну зарплату та можливість раніше вийти на пенсію".
Любов Вороніна, 56 років, слюсар-електрик:
"Я почала працювати за професією із 1984 року. На підприємстві ремонтую електродвигуни, трансформатори та котушки. Навчалася цьому в ПТУ № 84 в Авдіївці. Коли люди дізнаються, ким я працюю, то дуже дивуються. Все ж у деяких і досі присутнє стереотипне мислення. У професії я вже 36 років і іншої не хочу. Навіть не уявляю, чим би іншим я могла б займатися.
Відносини з колегами-чоловіками прекрасні. Вони з повагою ставляться до всіх жінок у нашому колективі та навіть допомагають.
Я раджу навчатися і проходити працювати по моїй професії. І не тільки раджу, але і наполягаю. Вже не одна дівчина прийшла працювати до нас на підприємство, нібито на “чоловічу” професію, і всі вони задоволені своїм вибором".
Усі жінки стверджують, що отримують гідну і рівну з чоловіками оплату праці. Це є дуже позитивним явищем з огляду на гендерний розрив на ринку праці України, згідно з яким, за даними Мінсоцполітики, жінки отримують на 25% менше, ніж чоловіки.
Результати опитування, проведеного Соціологічною групою "Рейтинг" протягом 21-25 лютого 2020 року, що у відносній більшості українці вважають, що жінки достатньо представлені у різних суспільних сферах. Попри це майже 40% опитаних переконані, що жінок замало представлено у політиці, 30-35% – вважають, що їх недостатньо в правоохоронних органах та науці, 26% – в армії, 19% – в бізнесі. Натомість близько третини опитаних вважають, що жінок забагато представлено у таких сферах як медицина та освіта. Цікаво, що саме жінки, а не чоловіки, частіше зазначали про недостатню представленість жінок у силових органах, політиці, науці та бізнесі.
Як зазначили у Центрі громадського моніторингу та контролю, сьогодні поступово відбувається фемінізація традиційно "чоловічих" галузей. Зокрема, за останні 7 років частка жінок в ІТ-секторі зросла з 7% до 20%. Побільшало жінок і в силових відомствах. На думку експертів, не в останню чергу на ситуацію вплинула Угода про Асоціацію з ЄС, адже, відповідно до неї, Україна зобов’язується забезпечити рівні можливості жінок і чоловіків у сфері зайнятості, освіти та навчання, економічної та суспільної діяльності, а також у процесі ухвалення рішень.
Матеріал створено в межах проєкту "Гендерночутливий простір сучасної журналістики", що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
