Фраза "Мене ніхто не розуміє. Я нікому не потрібен у цьому місті" може звучати у сім'ях переселенців Волноваського району, які мають дітей-підлітків. В умовах війни, коли родини змушені починати життя з нуля після евакуації з рідного дому, ці слова набувають особливої гостроти. Єгор Павлюк, дитячий та сімейний психолог Центру психічного здоров'я та Мобільної бригади Київ від ГО Mental Health Service, пояснив Волноваха.City, чому підлітки відчувають себе самотніми та як батьки можуть допомогти дитині у цьому стані.
Чому підлітки відчувають нерозуміння?
– Підлітковий вік нерідко асоціюється з труднощами, конфліктами, та пошуком себе. Дитина вже відчуває себе дорослою, але ще не є нею повною мірою. Батьки своєю чергою можуть вимагати від дитини дорослих думок та вчинків, але ще не готові давати достатньо свободи та довіри. Це нерідко призводить до сварок та непорозумінь. А коли на все це накладається війна, яка призводить до психологічних травм, переїздів і порушень соціальних зв’язків – ситуація стає ще складнішою.
Підлітки відчувають багато протирічь. Наприклад, між бажанням бути незалежними, сепаруватись, та бажанням бути частиною спільноти та мати прив’язаності. Всередині них вирують емоції, і вони не завжди здатні вислухати інших. Тому вони можуть вважати, що їх ніхто не розуміє. Бо іноді вони чують аргументи, які ігнорують їх переживання та інтереси. А батьки можуть підливати масло у вогонь, знецінюючи захоплення й погляди підлітків. Адже світ швидко змінюється, й батьки не завжди можуть або хочуть зрозуміти черговий інтерес підлітка, та яка потреба лежить у його основі.
Як батькам підтримувати свого підлітка?
– Перш за все, щоб допомогти підлітку та встановити контакт слід дотримуватися золотого правила комунікації: «Спочатку почуй, потім прагни бути почутим». Треба вислухати підлітка, поставити питання, якщо вам щось не зрозуміло. Здається, це дуже просто, але проблема в тому, що під час спілкування якась зі сторін приймає чужі слова на свій рахунок. Це веде до образ та звинувачень у відповідь. Цього варто уникати, та бажано використовувати «Я-повідомлення». Тобто казати про себе, ваші особисті почуття та відчуття. Наприклад, не казати: «Ти погано себе ведеш», а сказати: «Мені неприємно, коли хтось робить подібні речі».
Колі підліток бачить, що його чують й готовий розкритись, тоді можна спитати: «Як я можу тобі допомогти?» або «Що ми можемо змінити у наших відносинах, щоб ти почував себе краще?». Завдяки цій взаємодії ваша дитина буде готова до конструктивного діалогу. Дайте їй зрозуміти, що її переживання це важливо для вас, що непокоїтись це нормально. Але з цим можна щось робити.
Що робити аби дитина не відчувала себе покинутою у родині?
– Коли спілкування стане більш довірливим, ви можете обговорити шляхи вирішення тієї ситуації, котра змушує підлітка так себе відчувати. Можливо, він хоче проводити більше часу з вами, або йому потрібна допомога спеціаліста. Ви не здатні вирішити більшість проблем вашої дитини. Але ви можете створити для цього умови. Наприклад, йому не вистачає спілкування, і ви не можете знайти йому друзів замість нього, але здатні пошукати з ним секції, заходи або майстер-класи, де він би міг спробувати з кимось потоваришувати. А з вашого боку бажано надавати підлітку підтримку, час та розуміння. Завдяки цьому він відчує себе значно краще. Він відчує прийняття, та йому не буде потрібно захищатись від вас такими фразами, як «Мене ніхто не розуміє, я нікому не потрібен».
Куди переселенці з дітьми можуть звернутися за безоплатною психологічною допомогою?
– Центр психічного здоров'я від ГО Mental Health Service Mental Health Service - Ukraine, де я працюю, надає безоплатну допомогу для ВПО як онлайн, так і офлайн. Всі послуги безоплатні.
Адреса : м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська 2б, офіс 294.
тел.+ Viber/WhatsApp: +38 0950 44 0950,
Цей матеріал вийшов за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів
