Окупована Волноваха сьогодні — це місце, де життя застигло між руїнами, а люди змушені пристосовуватися до реалій, де умови диктує країна-агресорка. Саме таким побачила місто пані Ольга, яка після початку повномасштабного вторгнення приїхала сюди аби побачити свій дім. Про те чим запам’яталося їй окуповане місто жінка розповіла для Волноваха.City.
Дорога до окупованої Волновахи: перетин кордонів і ризики
Шлях до Волновахи — це складна мозаїка маршрутів, на якій дуже гарно заробляють перевізники. Вартість дороги з України до окупованого Донбасу, в середньому вартує 400 доларів в один бік. Подорож передбачає ночівлі в готелях, пересадки, а також проходження так званої “фільтрації”. Для тих, хто в російському аеропорту не афішує, що їде до окупованої території, цей процес часто проходить простіше. Але будь-яке порушення правил чи надмірна відвертість можуть обернутися непередбачуваними наслідками.
“Завдяки тому, що в мене родичі живуть в росії, і я змогла це довести документально, до мене не було зайвих запитань… Проте з досвіду знайомих я знаю, що фільтрацію проходять не всі, а лише 30%… Частіше людей просто “розгортають”, проте я чула й про випадки, коли людей затримували”, - каже Ольга.
“Потьомкінські дєрєвні” Волновахи
Жінка зазначає, що проїхати в окупацію для неї було фізично не важко, тому до Волновахи добралась “без пригод”.
Місто, яке пережило жорстокі бої у 2022 році, залишається переважно зруйнованим. За словами Ольги, багатоповерхівки частково відремонтовані, але більшість приватних будинків стоять у тому ж стані, як і після активних бойових дій.
“Школи, лікарні, дитячі садки відновлюються вибірково — там, де це потрібно для створення показової “нормальності”. “Потьомкінські дєрєвні” це взагалі нормальна практика для росіян — місцеві розповіли, що неодноразово бачили, як під час візитів якихось перевіряльників, найбільш ушкоджені будинки на центральній вулиці, накривали великими шматками тканини з намальованими вікнами…
Вулиці Волновахи майже порожні. У центрі міста рідко можна зустріти перехожих, а ввечері більшість будинків занурені в темряву. Деякі квартири, власники яких не повернулися, окупаційна влада передає військовим чи іншим незрозумілим особам”, - розповідає переселенка.
Життя в окупації: адаптація чи відчай?
Місцеві жителі, з якими спілкувалася Ольга, часто наголошували: “Нас тут усе влаштовує”.
“Пенсії та зарплати, що виплачуються росією, у деяких випадках перевищують українські виплати. Місцеві мешканці розповіли, що пенсії в них від 30 до 50 тисяч рублів. До того ж часто крім російських пенсій люди продовжують отримувати виплати й в Україні. Для людей, які залишилися без роботи та засобів для існування, це стає вагомим фактором залишатися на окупованій території. Скажу більше — в самій росії таких великих зарплат та пенсій ніде не виплачують як в окупації. І все ж таки, люди, що повертаються до Волновахи, роблять це переважно через майно, яке не хочуть втратити”, - впевнена Ольга.
Волноваха зараз живе за законами, які диктує окупаційна влада. Квартири, власники яких не платять комунальні послуги або не проживають у місті, можуть бути передані іншим людям. Жителі змушені реєструвати своє житло в так званих “МФЦ” (місцевий аналог українських ЦНАПів), щоб зберегти право на власність. Черги на реєстрацію дуже довгі, а процес — складний.
“З власного досвіду скажу, що ті, хто звертається до місцевих юристів за допомогою у приватизації нерухомості, яка за документами належить не тобі, а родичам, отримують поради “не висовуватися”, адже будь-яке неправильне слово може призвести до втрати майна чи навіть ув’язнення. Адже питанням житла на окупованих територіях зараз займається так зване “ФСБ”, і в їх інтересах передати більше приміщень, придатних для житла, своїм офіцерам та колаборантам. У Маріуполі звісно це помітно більше ніж у Волновасі, але це тільки зараз… Місцеві юристи кажуть, що до Волновахи поки що просто руки не дійшли”, - ділиться жінка.
Для того аби приватну власність, оформлену на родичів, окупанти не приватизували, у Волновасі з’явилася нова договірна “схема”.
“Є посередник, який мені сказав: "Якщо ви хочете, я зведу вас зі знайомим військовослужбовцем. Платити за оренду він вам не буде, лише за комунальні витрати, щоб борг за квартиру не набіг. А далі — як карта ляже”...”, - згадує Ольга.
Жінка каже, що весь час перебування в окупації лише мріяла про те, щоб звідти виїхати.
“Для мене Волноваха стала символом зруйнованих життів, розбитих будинків і втраченої ідентичності. Тут люди намагаються менше думати та менше запитувати, менше звертати уваги на те, що на їхню думку їх не стосується. Я на собі відчула як важко та депресивно жити в окупації. Тож ці люди просто живуть як можуть в тих рамках, у які їх загнала росія. Чи залишилися там справжні патріоти? Думаю так, проте їх ніде не видно і не чутно…”, - підсумовує Ольга.
