Коровай – це обрядовий хліб, який символізує прийняття та благословення громадою нової родини. Секрети та традиції “бгання весільного короваю” зберігаються і передаються нащадкам від сільських берегинь – коровайниць.
"Процес випікання короваю має чудодійну силу, тому пекли його вшановані та щасливі у шлюбі жінки – коровайниці. Під час обряду викладання хреста з тіста, коровайниці клали на дно чавунної сковорідки копійки та зерно. На верх хреста у три шари коровайниці викладали сформовані руками кульки, для того, щоб коровай не "підривався". Під час складання короваю, коровайниці обов'язково співали обрядові весільні пісні”, - розповідає етнографка Ірина Крюченко.
Спечений коровай прикрашали вінком з барвінку та калиною.
“За старовинним звичаєм потрібно щоб обряд “бгання весільного короваю” відбувався у хаті з піччю та великим широким столом. Сьогодні з причини відсутності старовинної печі коровай готують у сучасній духовій шафі”, - підсумовує пані Ірина.
