Під час тривалих етнографічних експедицій Донеччиною у складі дослідницької групи на чолі з фольклористкою Мар'яною Садовською, у Волноваському районі було записано безліч колоритних старовинних українських пісень, а в селі Єгорівка, від носіїв фольклору з роду переселенців Полтавщини, пощастило записати неповторну веснянку - "Веснянонька паняночка".
Тоді в Єгорівці місцеві мешканки згадували свою молодість й розповіли, як колись сільська молодь на Стрітення, 15 лютого, виходила на пагорб за село із солом’яним опудалом. Спалюючи його, проводжали зиму, гукали весну, водили хороводи та співали весняні пісні (“веснянки”). Тоді згадали лише одну таку веснянку — “Весняночка паняночка”.
“Це єдина й неповторна веснянка, яка дійшла до наших часів і була записана під час довготривалих експедицій Донеччиною. Вона є нематеріальною культурною спадщиною нашого краю. Адже знайти веснянку на території Донеччини — велике щастя для дослідника, тому що навіть у західних та центральних частинах України сьогодні це зробити майже неможливо. Веснянки — дуже рідкісні пісні, які з часом прогресивного ритму людства пішли у забуття ”, — розповідали у презентації дослідниці фольклористичного гурту "Заграйярочка".
Слова пісні "Веснянонька паняночка"
Пісню також високо оцінили на Всеукраїнському фестивалі “Золоті ключі” у Києві — професійне журі з видатних етнографів України назвали її “найрідкіснішою знахідкою Донеччини”.
Те, що цю пісню пам’ятали та співали місцеві мешканки Єгорівки, свідчить про те, що на Донеччині попри десятиліття зросійщення, голодомори, колективізацію, розкуркулення, революції та війни збереглася давня українська традиційна культура.
