Ареал побутування: Донецька область, Волноваський район, село Новоукраїнка (Вугледарська ТГ)
Галузь спадщини:
- звичаї, обряди, святкування;
- традиційна кулінарія
Традиція випікання великодньої паски з косами у селі Новоукраїнка, є глибоко вкоріненою практикою, що зберігається і передається впродовж кількох поколінь. Село було засноване у ХІХ столітті переселенцями з Лубенського повіту Полтавської губернії. Саме ці люди принесли з собою великодні звичаї, частиною яких було приготування особливого обрядового хліба — великої не солодкої паски, прикрашеної косами.
Нащадки цих переселенців і сьогодні є носіями цієї традиції. Одні з таких господинь продовжувачів традиції є Дробот Тетяна Петрівна та Виноградова Юлія Миколаївна предки яких мали одне прізвище Хижняк — це прізвище належало до перших переселенців села, які прибули з Полтавщини.
За твердженням носіїв традиції, в селі Новоукраїнка паска була головним обрядовим хлібом святкового столу. Він був не солодким, а їли його на розговіння в недільний Великодній день з салом та м’ясом.
«Виготовлення великодньої паски з косами – обрядового хліба села Новоукраїнка Вугледарської міської територіальної громади» Фото: Людмила Савченко
Для тіста брали найкраще борошно вищого гатунку, яке просіювали через густе сито, як зазначали старожили «щоб мука була як пил» - на відміну від звичайного хліба, для якого використовували рідке сито.
Паски випікалися тільки в Чистий четвер, а господині в цей день обов’язкового вдягали чисті сорочки. Опару робили із борошна, кип’яченої води та молока. Тим часом у розтерті пшеничні висівки окремо додавала саморобні хмільні дріжджі та воду, змішувала суміш і виливали в опару, додавали ще борошна, вимішували тісто і залишали щоб воно «підійшло».
Також у паску клали родзинки і чорнослив.
Тісто вкладали у заздалегідь підготовлені великі форми на третину висоти, прикрашали косами формуючи з них хрест, навколо прикрашали шишками, як на весільному короваї та квітами. Перед випіканням верх паски змащують жовтком для блиску.
Після того як паски підходили, господиня садовила їх до печі зі словами «Господи, поможи! Дух святий із нами». Паску випікали близько півтори години, вона виходила великою і пишною.
Невдало спечена паска вважалася лихим знаком: якщо всередині була дірка, то це передвіщало смерть когось із членів родини, а якщо була тріщина, то казали – «в господарстві щось трісне» (хата, сарай).
На сьогодні традиція випікання паски з косами господині з села Новоукраїнка зберегли свою обрядовість, символіку та характерні ознаки, закладені ще полтавськими переселенцями, однак дещо трансформувалося відповідно до сучасних умов. Незмінними залишаються інгредієнти випічки, дотримання тиші під час замішування тіста, прикрашання виробу косами та його ритуальне значення. Господині, як і у давні часи випікають паски з косами у Чистий четвер, але вже не у старовинних печах, а у сучасних духових шафах, саме тому паски виходять не настільки великими в розмірах як раніше.
На Великдень паски освячують у церкві, з них починається розговіння, а також ними пригощають родичів і сусідів. Паску обов’язково беруть із собою на цвинтар у день «Проводів» — як символ пам’яті та зв’язку поколінь.
Залишки пасок ніколи не викидали: їх підсушували і використовували для приготування домашнього квасу.
