Ареал сучасного побутування: Населені пункти з компактним проживанням надазовських греків Волноваського, Маріупольського, Кальміуського районів. Донецька область Волноваський район, села Гранітне, Старогнатівка, Кам’янка (Мирненська ТГ)
Галузь спадщини: традиційна кулінарія
Традиції народної їжі надазовських греків надзвичайно багатоманітні. Одним з найбільш поширених видів солодощів до кінця 70-рр ХХ ст у надазовських селах були «урчух-татлиси» (урум.), які також були відомі в Надазов’ї й під іншими назвами та незначними відмінностями у рецептурі та формі: чельтер, чильтер, чельтермє (урум.), папатя мє т’дьрахть, цирихта, шалтир’я (рум.).
«Урчух-татлиси» найчастіше являють собою круглі (на сучасному етапі й ромбовидні). вироби з солодкого тіста на яйці з додаванням горілки.
Етимологія назви страви (урчух – з урум. веретено, татлиси - солодощі) пов’язана безпосередньо із оригінальним способом його приготування. Сформовані вироби з тіста нанизувалися на веретено, з якого потім занурювались у казан з киплячою олією для смаження. Ця традиційна технологія виготовлення й досі побутує у селищах Ялта та Урзуф. В інших же населених пунктах технологію з часом було спрощено.
«Приготування веретеняних солодощів «Урчух-татлиси». Традиційна кухня надазовських греків»Фото: Людмила Савченко
Для приготування тіста для «урчух-татлиси» необхідне борошно вищого ґатунку, курячі яйця, дрібка солі, столова ложка цукру та горілка.
Для приготування веретеняних солодощів тісто вимішують до еластичності та дають йому «відпочити». Потім його ділять на кілька частин і розкачують качалкою максимальної довжини (урум. «охлов») у тонкі великі коржі — так звані «яйім». Із цих коржів вирізають кружечки різного діаметру, роблять по краю надрізи й складають по два — більший і менший. Заготовки з’єднують у центрі й нанизують одну за одною на веретено, яке в цій традиції служить спеціальним пристроєм для формування майбутніх солодощів.
Із часом надазовогрецькі майстрині під впливом етнокультурних зв’язків почали робити солодощі ще однієї форми, яка нагадує українську страву «вергуни» або «хмиз».
Для смаження використовується глибока сковорідка з товстим дном — тава. Заготовляння, попередньо нанизані на веретено, обережно знімають і опускають у добре розігріту олію. Їх підсмажують з обох боків до золотистого кольору, після чого викладають на паперовий рушник, щоб прибрати зайвий жир.
Готові солодощі подають на великому блюді — «табах» (урум.) і посипають цукровою пудрою. Варто зазначити, що пудра з’явилася в рецепті пізніше: у давніші часи для підсолодження використовували мед.
