Ареал побутування: Донецька область, Волноваський район, село Богоявленка (Вугледарська ТГ)
Галузь спадщини:
- звичаї, обряди, святкування;
- традиційна кулінарія
У селі Богоявленка з покоління в покоління зберігається унікальна традиція святкування Вознесіння Господнього, відома серед місцевих мешканців як «свято сапи». Точний час виникнення звичаю достеменно невідомий — старожили припускають, що його корені можуть сягати ще періоду панства або давніших часів, адже елементи колективної трапези й молитовних практик мають архаїчні риси.
В основі цього свята — колективне приготування зеленого борщу з томатами, що символізує прохання до Бога про дощ і добрий урожай. У нових умовах степової Донеччини, де клімат був сухішим, це набуло ще більшого значення: люди зверталися до природи та Бога, як вияв надії на родючість землі.
За розповідями старожилів села, підготовка до святкування Вознесіння Господнього розпочиналася напередодні. Жінки заздалегідь узгоджували між собою, хто які продукти принесе з дому для приготування традиційного борщу. Чоловіки відповідали за організаційні питання: доставляли казан, приносили воду та заготовлювали дрова. Такий розподіл обов’язків забезпечував спільність дії всієї громади та підкреслював колективний характер свята.
У день свята всі польові роботи завершувались до обіду. У ті часи, коли святкування Вознесіння Господнього ще відбувалося в полі, селяни гуртом у затінку лісосмуг, трохи далі від палючого сонця, розстеляли простирадла просто на землю — це ставало символічним столом, за яким єдналися люди різного віку. Саме тут, просто неба, вони вшановували свято, дякуючи Богові за землю, врожай і життя.
Чоловіки розпалювали багаття просто серед польової стежки або на галявині, а поверх полум’я встановлювали великий казан. У ньому жінки варили зелений борщ з томатом. Аромат страви розносився полем, змішуючись із співом птахів та голосами жінок, які в цей день співали обрядових пісень, молилися, жартували й згадували предків.
Зелений борщ із томатом — весняно-літня страва, яку традиційно готували жінки зі свіжої зелені та з додаванням томатного соку чи пасти. Святкове застілля супроводжувалося піснями та жартами. Серед місцевих мешканців збереглося давнє повір’я: якщо гарно відзначити Вознесіння та добре вшанувати Бога – то він обов’язково пошле дощ, що врятує майбутній урожай.
Навіть із появою сільськогосподарської техніки традиція не втратилася. Святкування почали проводити біля Будинку культури, — традиція зазнала змін, проте не зникла. Тепер для зручності ставили столи, накривали скатертини, приносили лавки. Та головне залишалося незмінним — зелений борщ продовжували готувати просто неба, на відкритому вогні, як і в давнину.
З часом ця традиція укорінилася, стала звичною частиною місцевого календарного побуту і передається із покоління в покоління.
«Традиція приготування зеленого борщу з томатами на Вознесіння в селі Богоявленка»Фото: Людмила Савченко
